стрічка

Перегузня і війна: що загрожує червонокнижній тварині, яка живе в зоні бойових дій

12 Вересня 2022, 21:00
Перегузня звичайна 2680
Перегузня звичайна

Схожа до куниці, з яскравим забарвленням і без  страху до людей. Це перегузня звичайна, червонокнижний вид хижих ссавців, родини куницевих. 

Ареал поширення цього звіра в Україні знаходиться в зоні бойових дій та окупованих росіянами територій Донеччини та Луганщини. 

Наскільки загрожує ведення бойових дій перегузні з’ясовувала у екологів журналістка Еко.Район.

Перегузня не боїться людей. Її можна вбити навіть палкою

Ареалом поширення перегузні в Україні є Донбас. Мешкає тварина у степах та лісостепу, живе у норах, полює вночі, переважно харчується гризунами: мишами, ховрахами та сліпаками.

Звіря мешкає на просторах Донецького кряжу і навколишніх степах. Охороняється  у Луганському природному заповіднику на територіях Стрільцівського та Провальського степу, а також трапляється на Королівських скелях – геологічній пам’ятці природи Луганщини. У Донецькій області – у Хомутовському степу, відділені Українського степового природного заповідника. Але більшість тварин живе поза охоронними територіями.

Читайте також: Хвостаті заручники війни: у прифронтовому Миколаєві зросла кількість бездомних тварин

«В останні роки перегузні стало більше. Головну загрозу її життю створюють мисливці. Через це тварина опинилася на межі вимирання. Якщо обмежувати полювання, перегузні стане більше», — розповідає Олексій Василюк, еколог, голова громадської організації «Українська природоохоронна група».

«Під час полювання на інші види мисливські собаки сильно душать перегузень. Сама перегузня не є об'єктом полювання», — додає Володимир Яроцький, науковий співробітник національного природного парка Кремінські ліси.

Переважно пістряву шкірку звірятка використовують для оздоблення інтер’єру. Олексій пояснює, що під час воєнного стану діє заборона на полювання. Це вплинуло на те, що деяких рідкісних тварин стало більше, зокрема і перегузні.

Читайте також: Тварини з окупації: як у Рівненському зоопарку живуть врятовані від війни єноти, мавпи та альпаки

 

«Перегузня не боїться людей, її можна вбити навіть палкою. Якщо самка перегузні виводить потомство, вона всіляко його захищатиме. Вона буде намагатися стати між людиною і своїми дитинчатами. Також тварина може загинути під колесами машин, бо своїх дітей вона не полишає», — продовжує Олексій.

Хто загубив фретку, або як захисники природи рятували перегузню у Лисичанську

Інколи перегузня оселяється біля людей. Головна кормова база тварини – гризуни, тому у тих місцях, де їх вдосталь степова красуня може облаштувати нору і жити навіть у місті.

«Одного разу до мене звернувся колега із Київського зоопарку і  сказав, що до нього звернулися лисичанські зоозахисники з проханням допомогти з перегузнями, які оселилися у дворі багатоквартирного будинку. Я сам родом із Луганської області, у Кремінній маю родичів і тому погодився допомогти.  Разом із другом  Брайаном Мілаковським, який на той час мешкав у Сєвєродонецьку, ми відправились у Лисичанськ рятувати перегузню», — розповідає про свій досвід знайомства із рідкісною твариною Володимир Яроцький, науковий співробітник національного природного парка Кремінські ліси.

У Лисичанську люди не відразу зрозуміли, що за звіря їм трапилось. Спершу думали, що це екзотичний тхорик, який втік від власника. У соцмережах та на онлайн форумах публікували оголошення «Хто загубив свою фретку?», тому що люди не знали, що це перегузня. 

Дика тварина обрала для помешкання двір житлового будинку у спальному районі Лисичанська. Спочатку звірят було троє: мати і двоє дитинчат. Потім дитинчата зосталися самі.

«Перегузні приходять до міст і там харчуються мишами та пацюками. Тварина з одного боку дуже вразлива та рідкісна, а з іншого — може жити у містах. Переважно всі випадки зустрічі людини з перегузнею це міста: Костянтинівка, Краматорськ, Сєвєродонецьк, Луганськ, Лисичанськ», – продовжує Володимир.

Мешканці будинку спробували зловити перегузню, бо у дворі жила ціла зграя собак, які могли б знищити тварин. Звірята залізли під двигун однієї автівки. Коли їх діставали звідти, то собаки на них накинулися і покусали. 

«Маму не знайшли.  А покусані дитинчата померли. Їх поклали до пакета і винесли на урни. Ввечері пакет «ожив»», — ділиться спогадами Володимир.

Виявляється, у перегузні є така здатність «впадати в кому» і вдавати смерть, при цьому вони виділяють специфічний секрет із неприємним запахом. А потім, через деякий час, тварини відновлюють життєдіяльність.

У будинку була одна квартира в якій уже давно ніхто не жив. Волонтери посадили врятованих тварин у клітку та перенесли у це помешкання. Там вони жили декілька днів. У той день, коли Володимир з Брайаном приїхали і зайшли до цієї квартири, виявилося, що в клітці тільки одна перегузня. А інша уже кудись вилізла. Квартира була стара і захаращена: старі речі, одяг у мішках. 

Якщо перегузня залізла десь у мотлох і заснула, то знайти її було б дуже важко. Але за послідом звіра знайшли у ванній. Шукали близько двох годин. Одна дівчина із зооволонтерів побачила  її у ніші за унітазом. 

Читайте також: Аміак у воді: уламок ворожої ракети зруйнував екосистему річки Іква

 

«За розміром перегузня як невелике кошеня. Але вона  може видавати дуже страшні звуки: кричати, шипіти. І сильно кусатися. Непростим завданням було її дістати. Не дивлячись на те, що я мав грубі рукавиці, якими  користуються зварювальники, вона все ж зуміла їх прокусити», — розповідає подробиці цього випадку Володимир.

Через укус рятівники змушені були поїхали до травмпункту, щоб отримати допомогу з профілактики сказу. Навіть медики не знали про існування такої тваринки. Складністю було отримати профілактичне щеплення, через те, що Володимир постійно не мешкав у Лисичанську. 

Поки екологу надавали допомогу, перегузні дуже сильно сварилися між собою у клітці. Лише у дорозі вони заспокоїлись та заснули. Рятівники близько півночі виїхали із травмпункту та поїхали на правий берег Сіверського Дінця, там, де крем’яні схили.

У районі селища Білогорівки обидвох перегузень випустили на волю.

Перегузня і війна

Екологи зазначають, що неможливо точно визначити як вплинуть подальші бойові дії на популяцію перегузні. Оскільки у воєнний час полювання заборонене, то на тих територіях, де не ведуться активні бої, кількість перегузень збільшилася. Але тварина продовжує перебувати у небезпеці, тому що знищити її може і неозброєна людина, частина тварин може гинути через постійний стрес від вибухів та пожеж у полях та степу. 

Через особливості біології та складнощі методики обліку не можна з точністю сказати, скільки особин залишилося. 

Невелика кількість інформації про звіра та низький рівень екологічної свідомості людей призводить до того, що перегузні часто стають об’єктом продажу в інтернеті. Люди не розуміють, що це рідкісна та корисна тварина, яка живе у природі. 

Читайте також: Війна обриває крила: як бойові дії впливають на птахів

Коментар
Код блоку:
24/09/2022 Субота
24.09.2022
23.09.2022
22.09.2022