Аміак у воді: уламок ворожої ракети зруйнував екосистему річки Іква

Ракетні удари росіян нищать українську природу та вбивають нашу екосистему. Окрім непоправної шкоди самих вибухів, які лишають вирви та руйнують все живе на землі, ми маємо випадки, коли під удар потрапляли хімічні підприємства та склади з добривами. 

Саме так сталось у квітні, коли Кременеччину обстріляли окупанти. Поблизу села Білокриниця уламок ворожої ракети зачепив цистерну, де зберігався аміак. Внаслідок цього частина розчину потрапила у водойму ріки Ікви та викликала масову загибель риби на межі Тернопільської та Рівненської областей. Наразі ситуація стабілізувалась, загрози людям та природі немає, але завдані збитки, які вимірюють мільйонами гривень, ніхто не компенсував. 

Журналістка Еко.Району розбиралась з наслідками витоку аміаку на Тернопільщині, зокрема його впливу на екосистему та здоров'я людей.

Авіаудар, витік аміаку та шкода природі

За даними Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, приліт збитої ракети та її вибух на території виробничої бази ТзОВ «Йограйтен», призвів до пошкодження цистерн з рідкими добривами (КАС) та забруднення землі й водних ресурсів. Сума розрахованих збитків понад 23,8 мільйона гривень. 

У прокуратурі кажуть, що триває розслідування щодо обстрілу села Білокриниця. 

«Справою займається Служба Безпеки України. Ведеться досудове розслідування за фактом посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 ККУ) та порушенням ч. 1, ст. 438 ККУ, а саме порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами», — повідомила речниця Тернопільської обласної прокуратури Леся Гурецька.

Дані щодо ситуації у с.Білокриниця, Кременецького району. Скриншот із додатку ЕкоЗагроза.

Ріка Іква, що бере початок на Львівщині, протікає повз територію національного природного парку «Кременецькі гори», через Кременецько-Дубнівську рівнину та Волинську височину. Іква впадає у Стир, що є правою притокою Прип’яті поблизу села Торговиці у Рівненській області.

Національний природний парк «Кременецькі гори» займає територію пасма гір від села Дунаєва попри ріку Ікву і закінчується аж у Стіжку, де гора Уніас. Протяжність парку близько 60 кілометрів, ширина 3-4 кілометри. 

Території вздовж заплави Ікви не входять у парк, але, як розповідає керівник національного природного парку «Кременецькі гори» Микола Штогрин, екологи працюють над тим, щоб ці цінні ділянки стали природно-заповідним фондом.

Враховуючи, що Україна є кандидаткою до Євросоюзу, зараз велика увага надається природно-заповідній справі. 

«Річ у тому, що заплави невеликих річок мають входити до Смарагдової мережі. Частина ріки Ікви, що простягається у гідрологічному заказнику місцевого значення «Мала Андруга», а це понад 20 гектарів, входить у  Смарагдову мережу. І ми подали на розширення території природного парку ще 50 гектарів, частина з яких — заплави Ікви», — розповідає Микола Штогрин.  

Коли уламки ракети пошкодили місткість з аміаком, рідина витекла у невеличке русло річки Ірви, яка витікає з-під Замкової гори. Ця річка була недалеко від цистерн з аміаком. А вже з Ірви, аміак потрапив до Ікви.

Директор парку розповідає про те, що аварія завдала шкоди природі: 

«Риба загинула. Екосистема порушилася. На цій території минулого року було три пари луня очеретяного (хижий птах родини Яструбові, – ред.). Він перебуває під захистом Бонської та Бернської конвенції, Конвенції CITES та Директиви ЄС про захист диких птахів. Одна пара перебралася у сусіднє село, а дві інші пари зникли. Це ймовірно пов’язано із кормовою базою».

Лунь очеретяний (Circus aeruginosus). Фото із сайту Птахи України 

На території, яка ще не належить до парку, але потребує захисту минулого року виявили велику популяцію двоколірної товстянки. Цю рідкісну рослину вперше помітили на Тернопільщині. Зі слів Миколи Штогрина в Україні є тільки 23 місця, де вона росте. 

«У 2020 році товстянки було багато близько 500 рослин, минулого року через посуху мало, а цього року все буде залежати від погоди та опадів.  Про вплив на рослину вибуху я зараз не можу сказати, бо це залежить від багатьох чинників: температури, клімату, кількості дощів, адже на цій території ще за радянських часів провели часткове осушення. І лише зараз екосистема почала стабілізуватися, з’явились болотяні місцини», – каже директор нацпарку. 

Також на території, що ще не ввійшла до природного парку ростуть 5 видів червонокнижних рослин, серед яких коручка болотяна, зозулинець травневий, жировик Льозеля, сашник іржавий, товстянка двоколірна.

Товстянка двоколірна. Фото А.Штогун

Читайте також: Рівненська АЕС як ядерно небезпечна мішень: потенційні загрози, ризики та виклики

Аміак: як використовують та чим він може зашкодити 

Аміак (NH3) – це безбарвний газ із різким запахом та їдким смаком. Він легший за повітря в 1,6 раза і тому аміак легко піднімається у верхні шари атмосфери. Наша промисловість виробляє його у значних кількостях. У 2019 році загальне світове виробництво аміаку досягло 150 мільйонів тонн в рік. Зараз його одержують синтетичним методом, а раніше добували у процесі коксування кам’яного вугілля.

Значна частка аміаку використовується як азотне добриво у вигляді аміачної води. Як розповідає Віталій Барановський, завідувач кафедри хімії та методики її викладання ТНПУ ім. Володимира Гнатюка, аміак може використовуватися як зріджений газ. Він зріджується за температури близько – 33°C і його також використовують у холодильних установках як холодоагент R177.  Транспортують речовину цистернами.

У Кременці зберігались цистерни із водним розчином аміаку (25 відсотків аміаку і 75 відсотків води).

«Аміачну воду або безпосередньо вносять на поля, або вже із неї роблять добрива для сільського господарства. В результаті розгерметизації цистерни аміак може потрапити на поверхню ґрунту і створити небезпеку в зоні потрапляння», — каже Віталій Барановський. 

Якщо відбувається витік аміаку, то на початковому етапі найбільш небезпечними є його випари. На поверхні ґрунту аміачна вода буде випаровуватись і аміак у вигляді газоподібних парів може становити небезпеку для людей. А якщо аміак потрапляє в ґрунт та водойми, то наслідки його шкоди повільніші, ніж раптове ураження аміаком відразу після аварії.

Ріка Іква. Фото із сайту ТамТур

У водоймі аміак перешкоджає кисневому обміну. Так у річці Іква загинуло багато риби через підвищену концентрацію аміаку та зменшенню активного кисню. Розчинений аміак у воді так само вдихається і блокує гемоглобін, через що риба та інші живі організми, що перебувають в отруєному водному середовищі, можуть загинути. 

Йони амонію у ґрунті швидко нейтралізуються кислотами ґрунту. Рослини на ґрунті добре засвоюють цей амонійний азот,  аміачну воду вони споживають як добриво. Відновлення ґрунтів внаслідок потрапляння аміаку відбувається значно швидше, ніж після ураження кислотами. Допустима норма вмісту аміаку у воді в Україні  0, 5 мг на літр, у Європі — 0, 2 мг на літр.

«Крім цього аміак утворюється в результаті розкладу фекалій, інших азотовмісних продуктів, і також може потрапляти у воду, але зрозуміло, що у меншій кількості. Зараз найбільшу небезпеку становлять місткості з аміаком, особливо поблизу заводів, які його виробляють. Такі заводи є в Одесі, Сєвєродонецьку, Черкасах», — зазначає Віталій Барановський.

Загалом, на думку науковця, екосистема здатна сама локалізувала проблему. Аміак добре розчиняється і переноситься водою. Тому його концентрація поступово вирівнюється. Жителі прилеглих до Ікви сіл хвилювались, чи можна користуватися водою з криниць, із власних свердловин. До тижня водою з річки не варто користуватися. Рухома форма азоту досить швидко перетворюється навколишнім середовищем, тому тривалої небезпеки у техногенному плані від аміаку немає.

Читайте також: Поле болю: як бойові дії руйнують українські ґрунти

Що робити у разі отруєння аміаком?

Разом з тим в аміаку дуже низький поріг сприйняття (0,035 мг/л) і його легко відчути за характерним запахом, більша концентрація шкідлива для людини. Аміак подразнює верхні дихальні шляхи й слизові оболонки. Найбільш чутливі для аміаку — очі, ніс, рот. Шкіра подразнюється  при значно більшій концентрації. 

«Токсичною вважають  дозу 1,5 мг на літр, і  якщо людина перебуває впродовж години на такій забрудненій території, то у неї може розвинутися набряк легень. Якщо концентрація вища, наприклад 4,5 мг на літр, то перебування на такій території призводить до смерті через те, що аміак впливає на дихальні шляхи. Отож, якщо ви відчули запах аміаку і перебуваєте біля тих об’єктів, де він може зберігатися, треба максимально швидко вийти із цієї зони на свіже повітря», — пояснює Віталій Барановський.

Виходити із забрудненої території потрібно перпендикулярно до напрямку вітру, тому, що аміак досить легкий і потоками повітря він швидко переноситься. Якщо витік стався на відкритій місцевості, ховатися потрібно у низинах, долинах. Якщо у багатоквартирному будинку — то потрібно зійти на нижні поверхи. 

При виході із зони ураження слід використовувати ватно-марлеву пов’язку, або зволожений рушник. Аміак дуже добре розчиняється у воді й тому газоподібний та пароподібний аміак зв’язується водою. Газ є реагентом, який має лужну реакцію,  тому пов’язку бажано змочити або розчином оцту (3-5%), або лимонною кислотою чи іншою безпечною кислотою, щоб перешкодити потраплянню аміаку до легень. У вітряну та особливо у суху погоду, аміак швидко піднімається догори й за пів години концентрація його у зоні ураження суттєво зменшується. 

Але слід пам’ятати, що воду уражену аміаком не можна використовувати. Адже тривале вживання води із надлишком аміаку, може уразити печінку та нервову систему. Бо у печінці аміак перетворюється у сечовину, а потім виводиться з організму, але якщо концентрація постійно завищена, то це може провокувати багато хвороб. 

Читайте також: Сади перемоги. Як «городні війська» допоможуть країні протистояти агресору та покращити екологію