Танки бруду бояться. Чи можуть поліські болота завадити повторному наступу з Білорусі

Полісся – найбільший осередок дикої природи у Європі. Це сотні тисяч квадратних кілометрів лісів, боліт, заплавів, озер та вологих луків. Основна частина Полісся – понад 84 % його території – припадає на Україну і Білорусь.

Екологи та активісти намагались зробити цю територію природоохоронною, де б дика природа не мала кордонів. Але війна в Україні показала зротнє – кордони є і вони мають бути надійними. Їх стійкість залежить не лише від оборонної інфраструктури, а й від природних бар’єрів, якими є непрохідні поліські болота. 

Сьогодні над північними регіонами України продовжує нависати загроза від нового вторгнення з території Білорусі, то ж питання збереження природних рубежів стає ще більше актуальним. 

Про те, якої шкоди вже завдала війна екології Полісся та чому збереження водного ландшафту у його природному вигляді – вагомий аргумент для нашої перемоги, читайте у матеріалі Еко.Району. 

Як ми НЕ вберегли Полісся

Полісся – це гектари незайманої території, яка через обмеженість для ведення господарства змогла лишитись у первісному, природному вигляді.

Понад половина всієї прикордонної зони України з Білоруссю входить до Смарагдової мережі. Так називають природоохоронні території, які створюють у всій Європі для збереження видів і оселищ, яким загрожує зникнення в масштабах усього континенту. 

Прикордонна зона України на півночі – це 120 тисяч гектарів заповідних територій та 174,4 тисячі гектарів земель, які не входять до природно-заповідного фонду. 

Карта Полісся. Джерело: сайт проєкту «Полісся – дика природа без кордонів»

І хоч значні площі вже перебувають під офіційною охороною, природа Полісся не має належного захисту. Роками екологи боролись за унікальні ландшафти проти людської недбалості. До 24 лютого, основними викликами для регіону були вирубки в лісах, пожежі, меліорації, нелегальний видобуток бурштину та добування торфу, але війна спровокувала нові загрози. Тепер цінна поліська природа – це мілітаризована територія на суші та зона воєнних дій у повітрі.

Читайте також: Дика природа на межі. Як війна зупинила важливий проєкт з охорони Полісся

Автор Daniel Rosengren. Джерело: сайт проєкту «Полісся – дика природа без кордонів»

За даними моніторингової групи «Білоруський Гаюн» за період з 24 лютого до 23 жовтня по території України з Білорусі запустили 725 ракет. Вони лишали у повітрі чадний, вуглекислий та бурий гази, водяну пару, азот тощо.

Наслідки ударів по нафтобазах відчули на собі прикордонні з Білоруссю регіони – Волинь, Рівненщина, Київщина та Житомирщина. Лише пожежі у Житомирській та Рівненській областях, спричинені обстрілами нафтобаз, завдали збитків довкіллю на понад 200 млн грн. Про це свідчать підрахунки Держекоінспекції станом на травень. 

Від ракетних ударів страждають ліси. Наприкінці серпня на Житомирщині обстріли спровокували масові пожежі в Природному заповіднику «Древлянський» та знищили понад 2100 гектарів лісових насаджень. Неодноразово пожежі спалахували і в Чорнобильському біосферному заповіднику. 

Щодо наземних небезпек, їх обсяги наразі оцінити складно. За словами міністра довкілля Руслана Стрільця, на сьогодні великі території заповідників встелені мінами. До них екоінспектори та працівники заповідних зон доступу не мають.

З'являються проблеми і на законодавчому рівні. Через війну питання оборони відсунуло довкіллєві виклики на другий план. Сьогодні в Україні на законодавчому рівні вирішують питання розширення прикордонної смуги на півночі до двох кілометрів вздовж межі з Білоруссю та Росією. Проти таких змін виступають екологи, адже під загрозою знищення опиняються заповідні території. 

Еколог Олексій Василюк в аналітичній статті для Ukraine War Environmental Consequences Working Group пише, що передача заповідних земель Держприкордонслужбі завдасть шкоди екосистемі Полісся. Такі зміни можуть призвести до скорочення природно-заповідного фонду України, а це приблизно 65 тисяч гектарів територій на кордоні з Білоруссю і ще 56 тисяч гектарів – на кордоні з Росією.

Частина прикордонної зони, шириною два кілометри. Джерело: Uwec workgroup

Розробники законопроекту ставлячи акцент на потребі створення на кордоні оборонної інфраструктури, не врахували багатьох факторів, зокрема й того, що саме поліське болото вже є природним оборонним рубежем.

«Зберігаючи за цими землями як природоохоронний, так і прикордонний статус, Україна досягне кращого кордону, непрохідного для ворога та більшого захисту природи», – пише Олексій Василюк. 

Поліське болото як оборонний рубіж

Під час Другої світової війни німецьке командування при розробці операції «Барбаросса» змушене було враховувати прип'ятські болота як природну перепону: група армій «Центр» наступала північніше боліт, а група армій «Південь» – південніше.

Карта вторгнення в Радянський Союз, 22 червня – 25 серпня 1941 року. Джерело: Вікісховище

Для росіян, які проривались на Київ у лютому-березні, поліське болото теж стало на заваді наступу широким фронтом. Війська йшли з різних напрямків по трасах. 

Якщо говорити про можливе вторгнення з території Білорусі на Волинь та Рівненщину, тут теж варто розуміти, що північна смуга території України та південна з території Білорусі – це заболочена зона та практично непрохідні для військової техніки ліси. Болота заважають масштабному наступу. Ворог муситиме рухатись лише через придатні дороги, а їх є не так багато.

Читайте також: Звідки «готується напад» на Волинь та Полісся. Хроніка нескінченних «навчань» російської та білоруської армій

Щоб війську пройти крізь болота, єдиний варіант це понтонні переправи. Але одна справа прокласти переправу через річку, інша – протягнути її крізь кілометри території заболочених лісів, каже еколог Олексій Василюк. Це практично неможливо, враховуючи необхідний для цього ресурс, а ще й той факт, що оборона кордону з боку України за 8 місяців війни серйозно посилена.

Окремим фактором у війні є погодні умови. М'яка та волога зима 2022 року значно ускладнила проходження воєнної техніки росіян. 

«Ми спостерігали непоодинокі випадки, коли танки опинялись в болоті. Передбачити, якою буде наступна зима, складно. Але навіть в умовах сильних морозів болота замерзають значно пізніше, ніж річки та озера. А властиві Поліссю торфові болота мають високу теплоємність і не промерзають в глибину», – каже Олексій Василюк. 

Російський танк у Броварському районі не пройшов через болото та торфяники. Березень 2022. Джерело: Трибуна.Бровари

Про ліс як перепону для руху танків напередодні вторгнення говорив і військовий експерт Тарас Чмут, аналізуючи можливий сценарій наступу росіян з Білорусі на Київ через територію Чорнобильського заповідника. 

«Тут лісиста місцевість, танки їздять дорогами, а тут їх не так багато. Є ще певні обмеження щодо мостів та шляхопроводів», – казав Тарас Чмут в інтерв’ю Радіо.Свобода.  

Впринципі такий сценарій справдився. Наступ російських сил на Київ відбувався дорогами з північно-західного напрямку, з боку Чорнобильської зони відчуження та Білорусі.

Читайте також: Кліматична зміна, вирубки лісу та радіація – розплата за участь Білорусі у російській агресії

Ось актуальна карта руху російських військ станом на 16 березня, яку опублікував дослідник геопросторових та супутників даних Натан Рузер.

Карта наступу російських військ на Україну станом на 16 березня. Джерело: twitter Nathan Ruser

Загрозу повторного наступу на Київ в ЗСУ не виключають. Про це в ефірі телемарафону сказав командувач Об'єднаних сил Сергій Наєв. Крім того, у розрізі подій, пов'язаних з прибуттям ешелонів з російськими солдатами в Білорусь, загроза руху військ з Білорусі на північно-західні регіони України також залишається. 

Тому болота Полісся, які свого часу не осушили до кінця, грають тільки на руку обороні України. Зараз і в перспективі Україні важливо зберегти території прикордоння у максимально природному, заболоченому стані. Це є найкращим запобіжником від широкомасштабного вторгнення.

Прикладом, коли вода допомогла в обороні є історія з підривом дамби Київського водосховища. Колись болотисті береги річки Ірпінь після радянської меліорації стали сільськогосподарськими угіддями та місцями заселення. У статті The Washington Post пишуть, що на початку війни українська артилерія висадила в повітря частину греблі, щоб спровокувати затоплення, спустивши воду з водосховища в Ірпінь проти течії. Це спрацювало як бар'єр проти росіян. Підрив дамби призвів до утворення нового непрохідного рубежу оборони, що змогло зупинити наступ на Київ. 

Вода з водосховища затопила заплаву Ірпеня аж до Горенки. Як це відбувалось видно на карті. 

Знімок Європейського космічного агентства, зроблений супутником Santinel. Джерело: texty.org.ua

На цих територіях вода досі стоїть. Відкачувати її глобально не планують, адже це питання захисту Києва та його оборони. Як повідомив голова Української природоохоронної групи Олексій Василюк за даними офіційного листування, це питання на особистому контролі тримає головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. 

«Тобто не лише екологи, а й держава вважає, що водні перешкоди в тому числі і болота – це гарна помічна сила в стримуванні можливого наступу з Білорусі. Ми знаємо, що він можливий, адже саме з нього все почалося і потенційно він може повторитись», – каже Олексій Василюк. 

Читайте також: Утопія, яка несе реальну небезпеку: що таке водний шлях Е-40 та чим він загрожує Україні

Осушити не можна заводнити

Водний ландшафт Прип’яті окрім того ще й відповідає за стабільність клімату всієї Європи. Але поступово Полісся перестає бути тим, яке забезпечувало вологий та м'який клімат у сусідніх країнах. Цього літа завдяки програмі Європейського Союзу Copernicus, яка керує низкою супутників спостереження за Землею, зафіксували найсильнішу за останні століття посуху у кількох регіонах Європи.

У 2020 році на Поліссі сталась перша в історії пилова буря. Такий природний катаклізм у регіоні, який вважається найвологішим в Україні, як вважають екологи, є наслідком меліорацій та дикунського видобування торфу й вирубок лісосмуг.

З одного боку держава, усвідомивши реальну вагомість водних угідь на прикордонних територіях, намагається щось зробити для їх збереження. В північних регіонах перекривають канали, пробують підняти рівень води та навіть повернути в болота території, які вже використовуватись (як це відбувалося з річкою Ірпінь). Це однозначно позитивно вплине на клімат навколо. 

Але через війну в Україні кількість сільськогосподарських територій серйозно зменшилась. За підрахунками екологів Української природоохоронної групи, в піковий період окупації росіянами було захоплено 34% орних земель України. Зараз частину угідь повернули, але не вся земля придатна для господарства через забруднення залишками снарядів, ракет та палива. Як припукає еколог Олексій Василюк, для того, щоб компенсувати такі втрати в Україні можуть почати освоювати нові землі – степові схили, долини річок, зони самосійних лісів, ймовірно, повернуться до осушення боліт. Тож питання їх збереження знову стає під загрозу. 

Читайте також: Через агресію Росії від зміни клімату страждає увесь світ. Інтерв'ю з екологинею Євгенією Засядько

Але враховуючи всі аргументи про оборонну функцію українських боліт, їх позитивний вплив на клімат та унікальність у плані біорізноманіття, Україна мала б комплексно працювати над тим, щоб повертати прип'ятські болота до їх первинного стану. Принаймні там, де це можливо зробити. 

«Таким чином ми зможемо і виконати міжнародні кліматичні зобов'язання, і захисти державу від можливого вторгнення, покращити свій клімат, умови для сільського господарства, збільшити можливості для туризму та на якийсь відсоток реабілітувати природу після війни», – каже Олексій Василюк.

Україна має усвідомити, що Полісся дуже помічне в багатьох планах і ми у великому боргу перед ним. Тож вся робота нашої держави на перемогу має враховувати і екологічні виклики, щоб захистити та зберегти ту цінність, що ми маємо – наше довкілля та наше Полісся.