Через агресію Росії від зміни клімату страждає увесь світ. Інтерв'ю з екологинею Євгенією Засядько

Вторгнення Росії в Україну завдало удару не тільки по країні, а й по всьому світу. Сьогодні, коли люди та природа страждають від зміни клімату, переживаючи небувалі посухи (як це було цього літа в Європі) чи аномальні повені (як це відбувається зараз у Пакистані), війна наближає нас до глобальної кліматичної катастрофи. 

Країни повернулися до закупівлі вуглецевого палива, почали викидати більше парникових газів, а майбутнє нашої планети опинилося під загрозою.

Українські кліматичні активісти борються з окупантами всіма можливими способами не лише заради рідної країни, а й заради порятунку планети. Так вони запустили міжнародну петицію з метою закликати до повного ембарго російського вуглецевого та викопного палива. Доходи від продажу якого, до речі, перевищили витрати Росії на війну. А саме кошти, отримані з продажу нафти, газу та вугілля, фінансують російську армію, спонсорують вторгнення в Україну.

Про те, чим займаються кліматичні активісти, як на їх діяльності позначилося військове вторгнення в Україну і що ми можемо зробити для того, щоб не лише вигнати окупантів, а й адаптувати наше суспільство до зміни клімату, читайте у розмові журналіста Еко.Район з головою кліматичного відділу української екологічної організації Екодія Євгенією Засядько.

– Євгеніє, розкажіть, будь ласка, про організацію Екодія? Чим вона займається та як пов'язана з питаннями зміни клімату?

– До початку війни Екодія багато займалася питаннями зміни клімату. Це була одна з наших головних тем, але не єдина.

У нашій організації є кілька відділів – кліматичний, енергетичний та відділ промислового забруднення. Кожен відділ працює у своєму напрямку, але всі вони орієнтовані на загальний кліматичний порядок денний.

Наприклад, енергетичний відділ займається питаннями відновлюваної енергетики, відмовою від атомної енергетики. Також ми розвиваємо програму «справедливої ​​трансформації». Це коли «мономіста» – міста, збудовані навколо шахт і де все населення займалося раніше видобутком вугілля – у пошуках інші напрямки розвитку, не пов'язані з вуглецевою промисловістю для забезпечення розвитку регіону.

Програми із «справедливої ​​трансформації» ми реалізовували на сході України, на Донбасі, а також у Львівській області. Зараз більшість громад, з якими ми працювали або на лінії фронту, або під окупацією. Однак навіть зараз їхні представники не змінили своєї позиції й хочуть перейти з вугілля на відновлювані джерела енергії та знайти можливості трансформації свого міста.

Євгенія Засядько

Інший наш відділ – відділ промислового забруднення – займається питаннями забруднення повітря, води, ґрунту. Велика увага приділяється сільськогосподарській промисловості, яка безпосередньо впливає на стан навколишнього середовища. Адже в Україні сільське господарство відіграє важливе й економічне значення. Країна займає друге місце у світі з розорювання своїх територій, значну частину експорту становлять саме продукти сільського господарства.

Тож не дивно, що забруднення найбільше відбувається саме на сільськогосподарських землях. Насамперед через нестійкі практики, метою яких було заробити гроші за короткий термін, що підштовхувало фермерів активно використовувати хімікати, збільшувати розорюваність земель, навіть там де це не дозволено законодавством, наприклад, прибережні зони. Хімікати потрапляють в ґрунт, у ґрунтові води та можуть потрапити в організм людини.

Найчастіше фермери не думають, що буде з ґрунтом та довкіллям після десяти років активного користування землею. Ми намагаємося показати, що така експлуатація не тільки збіднює землю, але також призводить до того, що через забруднення водних ресурсів та продукти хімії потрапляють до нашого організму та призводять до хронічних захворювань.

Читайте також: Сади перемоги. Як «городні війська» допоможуть країні протистояти агресору та покращити екологію

На думку нашої організації, пріоритет має надаватися малому локальному бізнесу, мета якого не заробляти великі капітали, а виробляти якісну продукцію.

І, нарешті, наш кліматичний відділ, який займається двома темами – скорочення викидів парникових газів та адаптація до зміни клімату. Тут ми співпрацюємо з іншими відділами, оскільки, наприклад, ті самі викиди парникових газів — це питання енергетики, питання промислового забруднення, сільського господарства та інших секторів. Наприклад, близько 10% парникових газів в Україні провадиться транспортним сектором.

Щодо питань адаптації, то це новий для нас напрямок. Але зараз ми розуміємо, що навіть за умов війни про нього важливо говорити. Адже вже сьогодні обговорюється план відновлення України та важливо, щоб він був кліматично орієнтованим, щоб кошти пішли не на згубні для довкілля проєкти, а були спрямовані саме на розвиток зі збереженням довкілля.

Наша організація намагається впливати на політику збереження довкілля країни, прийняття законів. Ми беремо участь у міжнародних проєктах, де маємо можливість говорити про Україну. Це дозволяє нам разом з організаціями з інших країн спільно працювати як над проблемою зміни клімату, так і протидіяти агресії Росії. Сьогодні, коли країні особливо потрібна міжнародна підтримка, ця робота є однією з значущих для нас.

– Я знаю, що після початку широкомасштабного вторгнення ви запустили петицію із закликом запровадити міжнародне ембарго на російське вуглецеве паливо. Її підписало понад 465 організацій з 50 країн світу. Наскільки ця петиція виявилася ефективною?

– На початку війни разом з іншими громадськими організаціями ми вирішили скласти петицію, яка могла б, використовуючи наші міжнародні зв'язки, привернути максимальну увагу до необхідності запровадження повного ембарго на російське вуглецеве паливо. Це не тільки дозволило б зупинити фінансування війни, а й сприяло вирішенню питань зміни клімату. Адже саме вуглецеве паливо є основно джерело парникових газів та спонсорую війну.

З початку війни разом з іншими організаціями ми заявляли, що світ і Європейський Союз повинні відмовитися від викопного палива, оскільки третина бюджету Росії становить саме заробіток від торгівлі нафтопродуктами, газом та вугіллям.

Петиція зібрала багато підписів від організації. Також ми оновили петицію на сто днів війни та представили на з'їзді лідерів ЄС. Сьогодні ця ініціатива вже працює автономно, є своя команда, яка намагається на міжнародному рівні вплинути на запровадження повного ембарго російського вуглецевого палива.

Екодія активно працює над тим, щоб проти Росії було введено якнайбільше санкцій. Ми окремо зв'язуємося та обговорюємо це питання з представниками бізнесу, з представниками різних країн, таких як Фінляндія, Австрії, Німеччини та Швеція. На жаль, найчастіше ми чуємо відмовки, заяви про «енергетичну залежність», але ми продовжуємо працювати над тим, щоб санкції проти Росії запроваджувалися, бізнес припиняв роботу в Росії, а міжнародні організації припиняли свою співпрацю.

Читайте також: Людство на порозі катастрофи «у 10 Чорнобилів»: що треба знати про ядерний шантаж росії на ЗАЕС

– Я так розумію, що багато залежить від влади, компаній, від тих, хто визначає політику. А що можуть зробити звичайні громадяни України, Білорусі, Європи, щоб вплинути на ситуацію? Чи можуть вони якось сприяти більш швидкому прийняттю ембарго?

– З початку повномасштабного вторгнення я була двічі у Брюсселі. Перший раз у квітні, другий раз у липні. І позиція радикально змінилася. Якщо у квітні депутати впевнено говорили, що ембарго можливе, ухвалили заборону вугілля, обговорювали нафту, нафтопродукти та газ. То в липні нам уже сказали: «Вибачте, повного ембарго вуглецевого палива не буде. Нам потрібно пережити зиму. Тарифи та ціни на електроенергію зростуть, це вдарить по наших громадянах». Тож політики наочно показали, що не готові йти на якісь радикальні рішення.

При цьому в Європейському Союзі використання енергетики є вищим, ніж в інших країнах. Енергоефективність там не на найвищому рівні. На мій погляд, європейські країни з початку війни мали можливість підготуватися до зими так, щоб не використовувати «кривавий» газ, нафту і вугілля, проте цей час був витрачений.

З іншого боку, на відміну від політиків, громадяни Європи активно підтримали низку енергоефективних проєктів. Так, у Німеччині з'явилася ініціатива щодо зменшення використання електроенергії. На початку війни громадяни відмовлялися чи скорочували споживання гарячої води та тепла у своїх квартирах, перекриваючи крани на батареях. Все це робилося для того, щоб продемонструвати готовність скоротити споживання електроенергії. Якщо такі рішення будуть масовими, це дозволить не лише позбутися енергетичної залежності від Росії, а й сприятиме пом’якшенню та адаптації до зміни клімату.

На мій погляд, громадянські ініціативи щодо скорочення енергоспоживання — це здорово. Можливо, одна людина і не може багато змінити, але всі разом люди можуть значно вплинути на споживання енергії. І тоді у політиків не буде підстав відмовитися від ембарго, а отже Росія отримає менше коштів на фінансування війни.

Сьогодні ми також намагаємось на місцевому рівні взаємодіяти з представниками бізнесу, адміністрації, щоб вони скорочували споживання, відмовлялися від використання російського вуглецевого палива. І в такий спосіб просували ідею повного ембарго на російські енергоносії.

Приклад, який наводжу останнім часом: через дорогу від мене знаходиться супермаркет, який закривається о восьмій годині. Він освітлюється всю ніч, всупереч тому, що там ніхто не працює, ніхто його не відвідує. Добре, коли бізнес та адміністрація у співпраці почнуть розвивати програми енергоефективності. Економити електроенергію. Зокрема, відключати нічне освітлення або залишати його на мінімальному рівні. Це дозволить значною мірою скоротити електроспоживання.

Також необхідно переходити на енергоефективні лампи та освітлення. В Україні є такі міста як Житомир, які повністю змінили освітлення на вулицях на енергоефективне. Споживання там скоротилося в рази. Щобільше, сам проєкт швидко окупився, оскільки такі лампи можна використовувати довше.

Тож рішення є, і у співпраці населення, бізнесу та влади можливо досягнути суттєвого скорочення залежності від Росії.

Вуглецеве паливо сьогодні стало інструментом терору з боку Росії. Агресор використовує енергетичну залежність інших держав для того, щоб чинити на них політичний тиск.

Читайте також: Мегавати війни: втрати, здобутки та перспективи вітроенергетики в Україні

– Цього року проблеми зміни клімату були помітні у всьому світі. Європа переживала аномальну посуху, Пакистан — катастрофічну повінь, яка фактично змила третину країни. Хвилі спеки (Heat waves) пройшли всі континенти. Як саме війна вплинула на світову кліматичну політику? Як про зміну клімату говорили в Україні?

– Зараз у країні йде війна, багато важких новин приходить із фронту, тому ми намагалися уникати нагнітати ще більше через новини про катастрофи, спричинені зміною клімату. Однак на міжнародному рівні ми використали ці події для того, щоб привернути увагу світової спільноти до бід України. Ми намагаємося якнайбільше говорити про те, як війна впливає на клімат і, відповідно, на інші країни. Аргументуючи, що Росію як агресора важливо зупинити якомога швидше. 

Щодо світової кліматичної політики, то у листопаді в Єгипті пройде зустріч Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату (COP 27), яка багато чого покаже. Попри війну ЄС та інші країни світу, включно з Україною, не відмовлялись від своїх кліматичних цілей. Українські екологічні організації будуть присутні на СОР 27, аби показати вплив війни на клімат. 

Ми постараємося донести країнам Азії та Африки, які зазнають більшого впливу з боку Росії та водночас найбільше страждають від змін клімату, що дії агресора несуть біди не лише нашій країні, але і їм самим, всьому світу. 

Для нас зараз важливо, щоб війна закінчилася, щоб ми перемогли. Допомогти в цьому ми намагаємось й у своєму повсякденному житті, наприклад, сприяючи скорочуючи споживання електроенергії та розвиваючи практики енергоефективності. Звичайно ж, питання зміни клімату важливі та про них необхідно говорити. Але по-справжньому кліматичною політикою ми займемося після перемоги України. Зараз важливо підготувати підґрунтя у процесі розробки бачення після воєнного відновлення України.

Читайте також: «Зелена» відбудова України: покращити економіку і не втратити екологію