Чеське диво природи: що варто запозичити Україні для відновлення. Частина 1

Вовк, який зник із чеських лісів понад сто років тому, повернувся завдяки наполегливим зусиллям природоохоронців. Ця історія — лише частина масштабного шляху Чехії від забруднених територій до екологічного лідерства.
Як країні вдалося не лише відновити дикого хижака, а й гармонійно поєднати захист природи з інтересами людей? І чому цей досвід важливий для України?
Чеська Республіка пройшла разючий шлях від країни з серйозними екологічними проблемами до визнаного європейського лідера у сфері охорони природи.
Тридцять років тому вона стояла перед масштабними викликами: забруднені промислові території, наслідки радянської військової присутності та деградовані екосистеми. Сьогодні понад 14% території країни перебуває під охороною, а чеський досвід вивчають по всій Європі.
Читайте детально у матеріалі: Чеське диво природи: відчайдушна реформа, яка спрацювала
Для України практики Чехії мають особливу цінність. Обидві країни мають спільні риси минулого: радянську спадщину в промисловості, схожі екологічні проблеми та виклики економіки.
Чехія вже пройшла шлях євроінтеграції та успішно адаптувала своє природоохоронне законодавство до вимог ЄС. Її досвід демонструє, як можна ефективно поєднати відновлення природних екосистем із економічним розвитком, що особливо актуально для України в контексті повоєнної відбудови та європейської інтеграції.
Сьогодні співпраця між Чехією та Україною базується на Меморандумі від грудня 2022 року, охоплює виклики від оцінки воєнних збитків до впровадження європейських екологічних стандартів.
Агентство захисту природи та ландшафтів Чеської Республіки організувало навчальну поїздку двох десятків українських спеціалістів у рамках проєкту LIFE Ukraine з метою ознайомлення із практикою охорони природи у Чехії, особливо з впровадженням Пташиної та Оселищної директив, відвідання територій, що є частиною Natura 2000. Учасницею української делегації була і журналістка Еко.Району.
Три кити чеської природоохоронної системи
Чеська система охорони природи базується на трьох китах: загальна охорона природи, мережа природоохоронних територій та захист окремих видів. Унікальність першого рівня полягає в тому, що базова охорона поширюється на всю територію країни.
«Ми захищаємо кожне дерево поза лісом, кожен природний водотік, кожен елемент ландшафту. Особлива увага приділяється територіальній системі екологічної стабільності — мережі біокоридорів та біоцентрів», — пояснює Петер Гавел, начальник відділу NATURA 2000 Міністерства захисту навколишнього середовища Чеської Республіки.
На другому рівні працює система із шести категорій природоохоронних територій. Чотири національні парки охороняють найцінніші природні комплекси країни — від гірських лісів Шумави (чеською Šumava) на кордоні з Німеччиною та Австрією до заплавних лісів Підій (чеською Podyjí), розташованих уздовж річки Діє й охоплює цінні заплавні території.
26 ландшафтних заповідних територій поєднують охорону природи з потребами місцевих громад.
Третій рівень забезпечує захист рідкісних видів флори та фауни. Цього року Чехія вперше за 30 років оновила список видів, що охороняються, адаптуючи систему до сучасних викликів.

Читайте також колонку учасниці навчального туру Ірини Черкаської, директорки ландшафтного парку «Диканський» Як Чехія оберігає гірський степ
Від теорії до практики: як позначають заповідні території
Чеська система охорони природи вирізняється не лише комплексним законодавством, але й практичними рішеннями, які роблять її зрозумілою та доступною для громадян. Унікальна система маркування природоохоронних територій допомагає відвідувачам легко орієнтуватися на місцевості.
«Ми розробили простий, але ефективний спосіб позначення меж заповідних територій. Система базується на маркуванні смугами, яке інтуїтивно зрозуміле навіть без додаткових пояснень», — пояснює керівник відділу роботи з громадськістю Агентства захисту природи та ландшафтів Томаш Ружичка.
Принцип маркування простий: на деревах чи спеціальних стовпчиках наносяться смуги, які слугують своєрідним природоохоронним «світлофором». Коли відвідувач знаходиться поза межами заповідної території, він бачить дві смуги. Перетинаючи межу охоронної зони, людина бачитиме лише одну смугу — це чіткий сигнал про перебування на природоохоронній території.
«Така система маркування — це більше, ніж просто технічне рішення. Це частина нашої філософії відкритості та прозорості у природоохоронній діяльності. Кожен громадянин має чітко розуміти, де починаються території особливої природної цінності», — зазначає Томаш Ружичка.
Система маркування тісно пов'язана з мережею візит-центрів та інформаційною інфраструктурою. На основних входах до заповідних територій розміщені інформаційні стенди, які пояснюють правила поведінки та особливості конкретної території.
Досвід Чехії у маркуванні природоохоронних територій може бути цінним для України, яка розвиває свою мережу заповідних територій та працює над покращенням їх доступності для відвідувачів.
Охорона видів: від конфліктів до співіснування
Особливу увагу в чеській системі охорони природи приділяють захисту окремих видів, зокрема тих, що повертаються до країни після тривалої відсутності. Показовим прикладом такого підходу є програма захисту вовка — виду, який повернувся до Чехії після більш ніж столітньої перерви.
«Повернення вовка створило серйозні виклики, адже за сто років його відсутності місцеві фермери втратили навички співіснування з цим хижаком», — пояснюють в Агентстві охорони природи. Щоб подолати ці виклики, була розроблена комплексна програма, яка поєднує захист виду з підтримкою фермерів.
Програма включає створення спеціального веб-порталу, де фермери можуть знайти всю необхідну інформацію: від біології вовка до практичних порад щодо захисту худоби. Особлива увага приділяється розвінчуванню міфів про цього хижака та поширенню перевірених наукових даних.
Важливим елементом програми є фінансова підтримка превентивних заходів. Фермери можуть отримати кошти на встановлення електричних огорож та придбання спеціально навчених собак-охоронців отар. У випадку втрат держава забезпечує справедливу компенсацію збитків.
«Ми відновлюємо традиційні методи захисту худоби, які використовували наші предки», — зазначають фахівці.
Агентство видало спеціальний посібник про породи пастуших собак, який допомагає фермерам обрати найбільш підходящих охоронців для своїх стад.
Досвід охорони вовка в Чехії демонструє, як можна ефективно поєднувати збереження біорізноманіття з інтересами місцевих громад. Цей підхід може бути особливо корисним для України, де також відбувається природне повернення великих хижаків у деякі регіони.
Подібні програми діють і для інших видів, що потребують особливої уваги. Вони поділяються на три категорії:
- загальнодержавні програми захисту для видів, що перебувають під загрозою зникнення;
- регіональні плани дій для видів, які потребують охорони в конкретних областях;
- програми управління для видів, чия присутність викликає конфлікти з господарською діяльністю.
Вся інформація про програми захисту видів є відкритою та доступною двома мовами — чеською та англійською, що забезпечує прозорість природоохоронної діяльності та сприяє міжнародній співпраці у цій сфері.

Військові полігони як заповідники: унікальний досвід поєднання оборони та екології
Одним із найцікавіших аспектів чеської природоохоронної системи є успішне поєднання військової діяльності та охорони природи. Цей досвід набуває особливої актуальності для України, яка після війни постане перед викликом відновлення та реорганізації військових територій.
Ми побували на території охоронної ландшафтної область Брди є яскравим прикладом того, як військові території можуть стати цінними природоохоронними об'єктами. Вона досі закрита для громадськості і повністю використовується армією, а фотографування тут заборонене.

Історія цієї території почалася у 1927 році зі створення артилерійського полігону.
«Парадоксально, але саме військова присутність допомогла зберегти тут унікальні природні комплекси», — кажуть чеські екологи.
У 2016 році більша частина території була відкрита для відвідувачів, проте деякі ділянки, як-от полігони Ток і Йордан, продовжують використовуватися армією. Ці території мають особливу природну цінність і включені до європейської мережі Natura 2000.
«Там, де військова діяльність вже припинилася, формуються унікальні природні комплекси. Через специфіку використання території, де падали снаряди, лісогосподарська діяльність тут була обмежена, що сприяло природному відновленню лісів, на таких ділянках поступово формуються праліси — особливо цінні з точки зору збереження біорізноманіття , — пояснює керівник охоронюваної території Брди Богуміл Фішер.

Чеська армія має у своєму складі спеціалістів з охорони природи, які забезпечують екологічно відповідальне використання військових територій.
«У кожному військовому окрузі працюють фахівці-екологи, які слідкують за тим, щоб військова діяльність була максимально безпечною для природи», — додає майор Белшан, представник 13-го артилерійського полку та адміністратор полігону.
Налагоджена тісна співпраця між військовими та природоохоронними органами. Розроблені спеціальні протоколи, які дозволяють поєднувати військові навчання з охороною рідкісних видів та біотопів. Особлива увага приділяється збереженню вторинних вересовищ, які формуються на територіях активного військового використання.
На територіях колишніх військових полігонів впроваджуються сучасні підходи до лісовідновлення.
«До 2030 року територія зазнає значних змін через кліматичні зміни», — прогнозують науковці.
При відновленні лісів дотримуються вимог щодо висадження щонайменше 35% меліоративних та зміцнюючих порід дерев.
Досвід Чехії демонструє, що військові території можуть стати не лише цінними природоохоронними об'єктами, але й майданчиками для впровадження інноваційних підходів до охорони природи. Це особливо актуально для України, яка після війни матиме значні території, що потребуватимуть екологічного відновлення.
«Військова діяльність, за умови правильного управління, може навіть сприяти збереженню деяких рідкісних видів та екосистем», — підкреслюють чеські фахівці.
Створення спеціалізованих екологічних підрозділів у складі збройних сил та розробка протоколів екологічно відповідального використання військових територій могли б стати важливими елементами відновлення України.
Інституційна спроможність та європейська інтеграція
За реалізацію природоохоронної політики відповідає розгалужена мережа інституцій: 40 фахівців у профільному міністерстві, 150 спеціалістів у національних парках, 500 експертів в Агентстві охорони природи та сотні фахівців у регіональних органах влади.
Ключову роль у системі відіграє Агентство охорони природи та ландшафту Чеської Республіки — державна установа, створена спеціальним законом. Агентство має 13 регіональних відділень, що забезпечує ефективне управління природоохоронними територіями по всій країні.
«Наша робота базується на трьох основних напрямках. Це державне управління заповідними територіями, моніторинг видів і біотопів, та безпосередній догляд за природоохоронними територіями», — пояснюють в Агентстві.
Для кожної охоронної території розробляються плани догляду, які оновлюються кожні 10 років та затверджуються Міністерством навколишнього середовища.
Важливим елементом інституційної системи є мережа візит-центрів, відомих як «Доми природи». Наразі в країні функціонує 15 таких центрів та 9 додаткових інформаційних осередків.
«Ми створили унікальну модель управління цими центрами. Їх експлуатацією займаються місцеві громади та неурядові організації, а Агентство забезпечує 25% фінансування та встановлює стандарти роботи. Такий підхід не лише економічно ефективний, але й сприяє залученню місцевих громад до природоохоронної діяльності», — веде Томаш Ружичка.

Система управління природоохоронними територіями передбачає гнучкі механізми співпраці з землевласниками. Поряд із традиційним заповіданням територій, практикується договірна охорона — добровільні угоди з власниками земель про особливий режим користування. Це дозволяє поєднувати охорону природи з господарською діяльністю.
Особливе місце в системі займає мережа Natura 2000 — загальноєвропейська система охорони природи.
«Європейська комісія має високі вимоги, і ми працюємо над їх виконанням», — зазначають у міністерстві.
В рамках цієї системи Чехія розвиває транскордонну співпрацю, особливо в районі національних парків, де створені партнерські структури з сусідніми країнами.
Важливим механізмом підтримки екологічних ініціатив є програма Європейського Союзу LIFE. Це фінансовий інструмент ЄС, що підтримує проєкти у сфері охорони довкілля, збереження природи та кліматичних дій. Через цю програму Чехія не лише отримує фінансування для власних екологічних проєктів, але й ділиться досвідом з Україною, допомагаючи в підготовці та реалізації природоохоронних ініціатив.
Особлива увага приділяється підвищенню обізнаності громадськості щодо питань охорони природи. Через мережу візит-центрів та спеціальні освітні програми забезпечується постійний діалог з суспільством, що сприяє кращому розумінню та підтримці природоохоронних ініціатив.
Цифрова історія природи: чеські екологи створили систему моніторингу природи
По всій Чехії встановлені прилади, які збирають інформацію про стан екосистем та їх зміни.
«Неможливо ефективно захищати природу без розуміння процесів, які в ній відбуваються», – пояснює начальник відділу моніторингу Агентства Карел Хобот.
База даних системи вражає масштабами – понад 33,5 мільйонів записів, з яких 4 мільйони стосуються охоронюваних видів. Ця інформація допомагає розуміти стан екосистем та приймати обґрунтовані рішення щодо їх захисту.
Система працює за кількома напрямками: картографування біотопів, відстеження популяцій видів та оцінка ефективності природоохоронних заходів. Для збору даних використовують сучасні технології – дрони, автоматичні камери та спеціальні мобільні додатки.
Важливою частиною системи стало залучення громадськості. Люди можуть фотографувати рідкісних тварин, записувати свої спостереження та завантажувати дані до спільної бази. Спеціальний мобільний додаток, спочатку розроблений для широкого загалу, згодом став професійним інструментом для екологів.

Чеська система моніторингу – частина міжнародної природоохоронної мережі. Вона допомагає відстежувати екологічні процеси, що не знають кордонів, та брати участь у міжнародних програмах захисту природи.
Для України цей досвід особливо актуальний. За словами чеських науковців, зараз у нашої країни є можливість впровадити найсучасніші підходи до екологічного моніторингу. Це дозволить отримувати точні дані про стан екосистем, ефективно планувати природоохоронні заходи та наблизитися до європейських стандартів управління природними ресурсами.
Система базується на принципі постійної адаптації: якщо певні заходи виявляються неефективними, стратегію одразу коригують. «Природа не терпить застою», – підкреслюють чеські екологи.
Перспективи співпраці з Україною
Чеські фахівці активно діляться досвідом у сфері водного господарства та промислової екології. Особлива увага приділяється оцінці наслідків руйнування Каховської ГЕС та розробці спеціальної методології оцінки екологічних збитків.
Чеські урядовці наголошують, що Україна неминуче буде поставлена перед необхідністю виконувати європейські стандарти, тому значна увага має приділятися на розвиток інституційної спроможності природоохоронних органів.
Досвід Чехії демонструє, що системний підхід та послідовна політика можуть дати вражаючі результати навіть за відносно короткий історичний період. Для України, яка стоїть на порозі масштабних екологічних реформ, цей досвід може стати безцінним дороговказом на шляху до європейської інтеграції.

Попри значні успіхи в розбудові природоохоронної системи, Чеська Республіка стикається з низкою серйозних викликів, які потребують системного вирішення. Досвід подолання цих проблем може бути особливо цінним для України, яка стоїть на порозі схожих викликів.
«У нас є серйозна проблема з надмірною чисельністю деяких видів тварин», — зазначає урядовець Петер Гавел.
Особливо гостро це питання стоїть у лісових екосистемах, де перевищення популяцій копитних тварин у деяких регіонах створює значні перешкоди для природного відновлення лісів. Збитки від цього вимірюються мільярдами крон щорічно.
Ситуація ускладнюється відсутністю великих хижаків на більшості території країни.
Традиційна система регулювання чисельності через мисливство вже не справляється з викликами. Зараз обговорюються зміни до закону про мисливство, які мають зробити систему регулювання чисельності тварин більш ефективною.
Кліматичні зміни створюють додатковий тиск на природні екосистеми. Особливо вразливими є ліси, де зміна кліматичних умов призводить до всихання окремих порід дерев. Це вимагає перегляду традиційних підходів до лісовідновлення та впровадження нових, більш стійких до змін клімату порід дерев.
Існують також виклики у сфері взаємодії з місцевими громадами. Повернення великих хижаків, зокрема вовка, створює конфлікти з фермерами.
«Після більш ніж столітньої відсутності цих тварин, місцеві жителі втратили навички співіснування з ними», — пояснюють в Агентстві охорони природи. Вирішення цієї проблеми потребує не лише фінансової підтримки фермерів, але й масштабної просвітницької роботи.
Читайте також: У Європі різко зросла популяція сірого вовка
Окремим викликом є балансування різних інтересів при управлінні природоохоронними територіями.
«Нам доводиться постійно шукати компроміс між охороною природи, потребами місцевого населення та розвитком туризму», — зазначають управлінці заповідних територій.
Особливо це стосується популярних туристичних напрямків, де зростаючий потік відвідувачів створює додаткове навантаження на екосистеми.


Фінансування природоохоронної галузі також залишається викликом. Хоча доступні європейські фонди надають значну підтримку, забезпечення сталого фінансування поточної діяльності потребує постійної уваги та пошуку нових рішень.
Проте чеський досвід показує, що ці виклики можна успішно долати через поєднання законодавчих змін, впровадження нових управлінських підходів та активну співпрацю з усіма зацікавленими сторонами.
«Ключ до успіху — це системний підхід та готовність адаптуватися до нових умов», — підсумовують фахівці міністерства.