стрічка

Хімія війни: як Росія примножує екологічну катастрофу у Європі

20 Вересня 2022, 15:00
Росія примножує екологічну катастрофу у Європі 2648
Росія примножує екологічну катастрофу у Європі

Людство пережило чимало воєн у своїй історії. Кожна з них залишила по собі кривавий слід і чи не після кожної приймались рішення та підписувались важливі документи, спрямовані на те, аби убезпечити наступні покоління від жорстоких помилок їхніх попередників та пом'якшити найгірші наслідки війни.

Але, як бачимо, для Росії, яка розгорнула криваву війну проти України та її народу, жодні правила неписані. Не дарма свого часу «залізний» канцлер Прусії Отто фон Бісмарк зауважував, що угоди з Росією не варті навіть паперу, на якому вони підписані.

ХХІ століття. Центр Європи. Уже понад пів року український народ протистоїть другій армії світу, армії країни-терористки і агресорки, армії, яка, здається, ніколи не чула про закони та звичаї ведення війни, армії, яка регулярно порушує міжнародні угоди, учасницею яких є.

Війна, яку Росія веде в Україні, брудна в усіх її сенсах, а ще вона – надзвичайно хімічна. Журналістка Район.Еко спробувала зібрати інформацію про те, яку хімічну зброю може застосувати та застосовує противник, якої хімічної шкоди завдає війна довкіллю та що робити у випадку виникнення хімічної небезпеки.

Токсична історія та її російський відголос

Від первісних часів і до нині отруйні сполуки використовуються під час військових конфліктів. Однак, як свідчать дослідники, склад і масштаби бойової хімії в історії людства постійно змінюються.

Вважається, що свого апогею досягла хімічна зброя під час Першої світової війни. Тоді, згідно з даними з відкритих джерел, від отруйних газів постраждали понад 1,2 мільйона військових, а загинули близько 90 тисяч.

Відтак у світі паралельно велось дві боротьби — у лабораторіях, де хіміки розробляли та синтезували нові смертоносні сполуки, та у кабінетах, де представники різних країн вимагали заборонити використання отруйної зброї.

До слова, вперше питання про хімічну зброю та її заборону обговорювалось в 1899 році на міжнародній конференції в Гаазі (Нідерланди) з гуманізації звичаїв та законів війни, скликаній, до речі, Росією. Тоді 26 країн-учасниць прийняли три декларації щодо обмеження засобів ведення воєн.

Вдруге конференція зібралась вже у 1907 році. Тоді 47 країн-учасниць затвердили Декларацію про незастосування снарядів з задушливими та шкідливими газами.

Відповідно до Гаазьких конвенцій заборонялось використовувати під час війни отруту чи отруєну зброю. Проте ці документи були недосконалі, оскільки їхні положення були обов'язкові тільки для учасників конвенцій і лише у тому випадку, якщо всі сторони у стані війни їх підписали. Якщо ж у війну вступала країна, яка не підписала конвенцій, ці норми переставали діяти навіть стосовно країн-учасниць.

Пізніше (у 1925 році) був підписаний Женевський протокол про хімічну та бактеріологічну війну, згідно з яким заборонялося використання задушливих отруйних або інших подібних газів і бактеріологічних засобів. Але і цей документ мав свої недоліки — він не передбачав заборону на виробництво, зберігання чи передачу іншим країнам хімічної зброї.

Лише у січні 1993 році ООН прийняла Конвенцію про заборону розроблення, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та її знищення. А кожна держава-учасниця (серед них і Росія!) зобов’язалася не виготовляти та не застосовувати хімічну зброю, ліквідувати потужності з її виробництва та знищити усі свої запаси.

Зауважимо, що на той час запаси хімічної зброї в Росії вважалися одними з найбільших у світі — майже 40 тисяч тонн іприту, зоману, люїзиту, зарину і V-газу «Новачок» вона прихопила собі у спадок від Радянського союзу.

І хоча 27 вересня 2017 року Росія офіційно повідомила про повне знищення своїх запасів, сумніватись у правдивості цих заяв ще тоді було чимало причин. Війна ж в Україні лише вкотре показала, що вони не безпідставні.

Лише побіжно перечитавши хроніку російсько-української війни у медіа, можна натрапити на низку повідомлень, які засвідчують її хімічну сутність.

Так, приміром, 13 березня російські окупаційні війська застосували у Попасній на Луганщині заборонені фосфорні боєприпаси. А 22 березня ними ворог уразив Гостомель та Ірпінь на Київщині та Краматорськ на Донеччині.

Вже 27 березня росіяни застосували фосфорні боєприпаси під Авдіївкою, а 31 березня – у Мар’їнці, Красногорівці і Новомихайлівці.

У середині травня такими бомбами загарбники вдарили по захисниках, що тримали оборону на заводі «Азовсталь» у Маріуполі; наприкінці червня використали під час обстрілу Юнаківської громади Сумської області, а 1 липня – скинули на острів Зміїний.

Інформація про те, що 17 березня російські офіцери, що воюють в Україні, отримали ін'єкцію Pralidoxime (антидот фосфорорганічних сполук), а 20 березня – ампули з атропіном (антидотом при хімічних отруєннях) вкотре свідчить про хімічну складову цієї війни.

Крім того, у квітні Росія використала в Маріуполі отруйну речовину невідомого походження, що призвело до дихальної недостатності в трьох бійців полку «Азов».

Натомість достеменно відомо, що від отруєння зарином 23 травня постраждали семеро військових у Гостомелі. Крім того, той же зарин в ампулах та залишки іншої хімічної зброї російських військових українські спецслужби виявили на Сумщині під час розмінування території після деокупації.

Регулярно використання російськими військовими забороненої зброї в Україні фіксує й СБУ.

Читайте такожКліматичні зміни, вирубки лісу та радіація – розплата за участь Білорусі у російській агресії

Хімічна зброя: різновиди, симптоми уражень та перша допомога

Хімічною зброєю називають будь-які боєприпаси, котрі містять токсичні речовини, здатні завдати шкоди життю чи здоров’ю. Бойові хімічні сполуки можуть знаходитися в артилерійських снарядах, ракетах, авіаційних бомбах чи навіть бути розпилені з літаків.

Основне призначення хімічної зброї – це завдання масових втрат. Саме тому вона заборонена в усьому світі, за винятком легких нелетальних хімікатів на зразок сльозогінного газу.

Зауважимо, що застосування хімічної зброї – це свідомий вибір і жахливий метод ведення війни країни-нападниці. Адже, на жаль, дуже часто уражені починають відчувати симптоми тоді, коли врятувати їх вже неможливо. 

Існують різні категорії хімічної зброї залежно від характеру її впливу на організм:

  • задушлива — атакує легені та дихальну систему (хлор і фосген)
  • шкірнонаривна — обпікає шкіру та внутрішні органи, засліплює (іприт, люїзит);
  • нервово-паралітична — викликає розлад функцій нервової системи, м'язові судоми та паралічі (зарин, зоман, V-гази)
  • психо-хімічна — викликає розлад нервової системи з появою симптомів психічних захворювань (Бі-Зет, ДЛК)
  • кров’яна або загальноотруйна — впливає на організм, всмоктуючись в кров (ціанід, синильна кислота, хлорціан)

аріантів хімічної зброї, які може мати у своєму арсеналі Росія, є декілька. Наведемо тут перелік найбільш ймовірних:

Фосфорні бомби

Білий фосфор – воскоподібна речовина від безбарвного до жовтого світлопроникного кольору із гострим запахом часнику. Від контакту з киснем спалахує як самозапальний матеріал, який важко загасити.

Під час попадання на шкіру викликає важкі хімічні опіки, також може викликати ураження кісток та кісткового мозку, а також змертвіння тканин. Смертельна доза для людини – 0,05-0,15 г.

Під час ураження білим фосфором важливо якомога швидше позбутися одягу, до якого прилипли частки білого фосфору. Якщо такої можливості немає, то необхідно занурити уражену шкіру у воду або сильно зволожити. Можна загасити вогонь і мокрою ганчіркою, проте при найближчому контакті з повітрям білий фосфор знову горітиме.

Уражені ділянки шкіри після звільнення від одягу необхідно протирати розчином бікарбонату натрію або холодною водою.

Не можна торкатися фосфору пальцями! Опіки варто закрити вологими пов’язками. Вони мають бути просочені фізрозчином, щоб запобігти повторному загорянню фосфору.

Протиотрутою для фосфорних бомб може стати атропін. 

Аміак

Аміак удвічі легший за повітря, тому швидко підіймається у верхні шари атмосфери і може потрапляти в приміщення на останніх поверхах багатоквартирних будинків. Відтак у разі випарування аміаку варто швидко вимкнути газ, воду і побутові прилади та спуститися якомога нижче, прикривши рот і ніс змоченим у воді чи розчині оцтової або лимонної кислоти рушником.

Основні ознаки отруєння аміаком такі: почервоніння шкіри, печіння слизових рота, носа і верхніх дихальних шляхів, задуха і сильний кашель, можлива зміна частоти пульсу, сліпота, обмороження або опіки з пухирями на шкірі.

Уражену людину необхідно винести на свіже повітря, напоїти теплим молоком із харчовою содою; пошкоджену шкіру обмити чистою водою, зробити примочки з 5% розчину оцтової або лимонної кислоти; уражені очі промити водою чи протерти вазеліновою або оливковою олією.

Хлор

В чистому вигляді це газ зеленувато-жовтого відтінку з різким запахом. Але якщо випаровувати в повітрі рідкий хлор, то він швидко перетворюється на газ та утворює білий туман. При цьому на місці його використання з'являється відчутний запах звичної усім хлорки.

Хлор важчий за повітря, а тому рятуватись від хімічної атаки з застосуванням хлору необхідно на пагорбах, дахах та верхніх поверхах висоток.

Основні симптоми отруєння хлором такі: зір затуманюється; на шкірі з'являються бульбашки, почервоніння, людина відчуває сильний пекучий біль; в носі, горлі, очах з'являється печіння, починається сльозотеча; є задишка, утруднення дихання; нудота, в деяких випадках блювота;

При вдиханні хлору вражаються легені. Киснево-поглинальні альвеоли набрякають та можуть розірватися під час кашлю. Це призводить до появи крові з мокротинням та подальшої смерті.

При ураженні хлором потрібно негайно переміститись з забрудненої зони на свіже чисте повітря, протягом 15 хвилин варто робити інгаляцію з парами води чи аерозолем з питною содою (розчин 0,5%), промити ніс, рот та відкриті ділянки шкіри водою з милом чи 2% розчином питної соди. Пити воду та тепле молоко з содою.

Зарин

Речовина не має вираженого запаху чи кольору. Зарин важчий за повітря.

Ознаки отруєння зарином: соплі, сльозотеча, звужені зіниці, біль в очах і порушення зору, сильне слиновиділення та пітливість, кашель, відчуття скованості в грудях, пришвидшене дихання, діарея, нудота, посилене сечовиділення, сплутаність свідомості, запаморочення, слабкість, головний біль.

Якщо людина зазнала високих доз зарину, це може спричинити втрату свідомості, конвульсії, параліч, зупинку дихання.

У разі появи симптомів отруєння зарином треба одразу ввести підшкірно або внутрішньом’язово розчини атропіну, афіну чи будаксиму. Введений не пізніше ніж за 10 хвилин після ураження засіб здатен нейтралізувати летальну дозу.

За потреби можна провести штучне дихання.

Якщо отруєння сталося через рот, необхідно терміново промити шлунок. Для цього використовують слабкий лужний розчин і дають випити активоване вугілля.

Отруїтися зарином можна від вдихання пари, дотику до речовини чи зараженої поверхні або ж споживання отруєної води чи їжі. Речовина активно поглинається предметами довкілля та тканинами. У вигляді рідини небезпечний до 5 діб, у вигляді газу — до 20 годин, у зимовий період його стійкість зменшується.

Люїзит

Темно-коричнева рідина, має різкий дратівливий запах. Подразнює слизову та органи дихання. Перші ознаки ураження проявляються вже за п’ять хвилин після отруєння.

Легка форма отруєння проходить через кілька днів. Важка форма являє собою головний біль, спазми в районі грудей, задишку, блювання, загальну слабкість, втрату голосу.

До люїзиту дуже чутливі органи зору: одна крапля отрути при потраплянні в очі призводить до втрати зору на 7-10 днів.

Іприт

Безбарвна масляниста речовина без запаху (у чистому вигляді). У технічному вигляді  має часниково-гірчичний запах та жовто-коричневий колір. Вона погано розчиняється у воді, але легко в органічних розчинниках (олії, жирі, бензині, ацетоні, тетрахлорметані, спирті та хлорпікрині). Проявляється приблизно через дві години після отруєння. Але якщо надворі спекотна погода, а шкіра волога, симптоми з’являються за лічені хвилини.

Перші ознаки: почервоніння шкіри, свербіж, печіння, сухість шкіри, відчуття утягнутості, тепло. Через 16-30 годин на тілі з’являються дрібні бульбашки, які потім з’єднуються в одну, наповнену жовтою рідиною. За високої концентрації іприту смерть настає через 2-5 хвилин після отруєння.

Для обробки шкіри (усунення незначних крапель іприту), одягу або предметів, що стикалися з іпритом, можуть застосовуватися окисники та агенти хлорування (гіпохлорити, хлорне вапно).

Іприт може швидко проникнути в текстиль, будматеріали, папір і гуму, тож отруїтися можна і через контакт із зараженим предметом.

Зоман

У чистому вигляді це безбарвна рідина із фруктовим ароматом. Інколи може мати жовтувато-солом’яний колір через домішки.

Зоман токсичніший за зарин приблизно втричі, проте симптоми дуже схожі: міоз, судоми м’язів та параліч, сильна пітливість та слиновиділення.

VX

Прозора масляниста рідина, що має бурштиновий колір. Без запаху та смаку.

Отрута вражає за 1-2 хвилини — звужуються зіниці, 2-4 хвилини — з’являється пітливість та підвищене слиновиділення, за 5-10 хвилин — паралічі, судоми та спазми. 10-15 хвилин — смерть.

При зараженні через шкіру симптоми виявляються згодом — від кількох хвилин до годин. У місці влучення хімзброї з’являється м’язове посмикування, потім судоми, слабкість і параліч.

Найчастіше його використовують як аерозоль, який може заразити приземні шари повітря та поширитись у напрямку вітру на відстань від 5 до 20 кілометрів.

Краплями VХ заражають боєприпаси та військову техніку.

Найнебезпечніша ця речовина взимку: діє від 30 до 60 діб, тоді як влітку — до трьох діб. На місцевості її стійкість влітку від 7 до 15 діб, взимку — до настання тепла.

Новачок

Ця отрута у 5-10 разів токсичніша за VX. Вона не має ні смаку, ні запаху. Найчастіше буває у рідкому вигляді, але може бути й у твердому стані.

Цю сполуку максимально складно виявити. В організм вона потрапляє при вдиханні, контакті зі шкірою та ковтанні.

Основні симптоми ураження: звуження зіниць, ускладнене дихання та хрипи у легенях, підвищене потовиділення, блювота, мимовільні дефекації та сечовипускання, конвульсії. Можлива зупинка дихання та серця.

Ті, котрі вижили після отруєння новачком, страждають від незворотного пошкодження органів, м’язів та нервів.

Читайте такожРівненська АЕС як ядерно небезпечна мішень: потенційні загрози, ризики та виклики

Війна та хімічне забруднення довкілля

Окрім цілеспрямованого застосування ворогом хімічних сполук, чимало отруйних речовин потрапляють у ґрунт, воду та повітря ще й тому, що російська армія свідомо руйнує в Україні хімічно небезпечні об'єкти, зокрема заводи та підприємства, де зберігаються, приміром, хлор, аміак чи азот, розраховуючи на витік специфічних речовин, що завдасть шкоди не меншої аніж пряме застосування хімічної зброї.

Тут можемо згадати, приміром, артобстріл російськими загарбниками заводу «Сумихімпром», під час якого 21 березня стався витік аміаку. Чи пошкоджені уламком збитої ракети 4 квітня резервуари з мінеральними добривами на Тернопільщині, внаслідок чого аміак потрапив у ґрунт і воду в ріці Іква. Також відомо про витік аміаку внаслідок ворожого обстрілу 30 травня на Донеччині та 10 серпня в результаті обстрілу території Донецького пивоварного заводу.

Читайте також: Аміак у воді: уламок ворожої ракети зруйнував екосистему річки Іква

А 5 і 9 квітня внаслідок ворожого артобстрілу на Луганщині пошкоджені були чотиритонні цистерни з азотною кислотою. Крім того, 31 травня окупанти завдали авіаудару по хімічному підприємству «Азот» у Сєвєродонецьку.

Про аміак ми уже писали вище, тому одразу розповімо про небезпеку азоту.

Азот — небезпечна хімічна сполука, яка навіть у невеликих концентраціях дратує дихальні шляхи. У великих же дозах може стати найсильнішою неорганічною отрутою, що викликає набряк легенів та навіть може спричинити смерть.

Внаслідок пожежі на підприємствах, що виробляють азотні добрива, стається викид газів. Хмара окису азоту підіймається в небо та має яскраво помаранчевий або жовтий колір – це NO2, такі випарення також називають «лисячим хвостом».

Хмара окису азоту
Хмара окису азоту

Якщо концентрація азотної кислоти висока, то вона має специфічний запах. Зауважимо, що оксид азоту (діоксид азоту) є особливо токсичним потужним окислювачем та належить до сильних отруйних речовин.

***

Значної шкоди довкіллю завдають й обстріли об'єктів критичної інфраструктури. З перших днів широкомасштабної та агресивної війни, яку Росія веде проти України, ворог активно нищив нафтобази в різних областях країни та навіть нафтопереробні заводи, зокрема на Полтавщині (разом зі складами паливно-мастильних матеріалів) та в Одесі (знищені резервуари з пальним, пошкоджені господарські будівлі та газові комунікації).

Вражена ракетою нафтобаза на Рівненщині
Вражена ракетою нафтобаза на Рівненщині

Кременецький НПЗ
Кременецький НПЗ

Одеський НПЗ
Одеський НПЗ

Очільниця Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко стверджує, що вибухи та згоряння тисяч тонн нафтопродуктів призвели до потрапляння у довкілля сірки та свинцю.

«Коли діоксид сірки та сполуки азоту поєднуються з водою та киснем, утворюється сірчана та азотна кислоти, звідси — кислотні дощі, які змінюють кислотність ґрунту, а відтак викликають опіки рослин, до яких особливо чутливими є хвойні дерева», – зауважує екологиня.

Негативно такі дощі впливають і на організм людей, ссавців та птахів, на стан слизових тканин та органів дихання.

***

За понад пів року, що триває війна в Україні, ворог цілеспрямовано пошкодив також чимало промислових об'єктів, а разом із ними ємностей для зберігання керосину, пропану, дизельного пального, підприємств або складів, де зберігалися хімічні, фармацевтичні або лакофарбувальні матеріали тощо.

Все це також спричиняє забруднення повітря, ґрунту та води. Адже продукти горіння, що потрапляють у повітря, складаються з токсичних газів та твердих частинок.

Так, 18 березня внаслідок артобстрілу у Сумах зайнялась одноповерхова складська будівля з лакофарбовою продукцією.

Того ж 18 березня російські війська завдали авіаударів по ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»

Та звісно ж не можна оминути увагою нашого промислового гіганта (на жаль, у минулому) – завод «Азовсталь» у Маріуполі, чи не кожне приміщення якого якщо не знищили то істотно пошкодили російські окупанти.

Однак розбомблені окупантами заводи, цехи та склади – всього лиш мізерний приклад того, якою токсичною є ця війна.

Читайте такожПромислове забруднення в Україні під час війни: перспективи та застереження

***

Не варто залишати поза увагою і руйнування ворогом водогонів та газонасосних станцій, що також призводить до забруднення повітря та ґрунтових вод.

Так, приміром, 14 березня внаслідок обстрілу росіянами очисних споруд у селі Верхня Криниця Запорізької області у Дніпро без будь-якого очищення почали потрапляти неочищені стоки з кількох районів міста, а разом із ними велика кількість органічних речовин, патогенних бактерій, сульфатів, хлоридів тощо.

Читайте такожПоле болю: як бойові дії руйнують українські ґрунти

Крилата небезпека

Уламок ракети, збитої 8 серпня
Уламок ракети, збитої 8 серпня

Небезпечні для довкілля не лише пошкодження на хімічних і промислових підприємствах чи критичних об'єктах інфраструктури, адже війна апріорі спричиняє хімічне забруднення території, на якій вона ведеться. Відтак внаслідок російської агресії в довкілля уже потрапили продукти окиснення від десятків тонн вибухових речовин, а також тонни оксидів металів.

При детонації ракет та артилерійських снарядів утворюється низка хімічних сполук (чадний газ (CO), вуглекислий газ (CO2), водяна пара (H2O), бурий газ (NO), закис азоту (N2O), діоксид азоту (NO2), формальдегід (CH2О), пари ціанистої кислоти (HCN), азот (N2)), а також велика кількість токсичних органічних речовин.

Під час вибуху всі речовини проходять повне окиснення, а продукти хімічної реакції вивільняються в атмосферу. Тверді ж продукти неповного окиснення вибухової речовини потрапляють у ґрунти, а далі — у поверхневі води. Розсіюються шкідливі сполуки і вітром.

Крім того, небезпека примножується ще й тим, що, приміром, ракети залишаються надзвичайно токсичними навіть після того, як виконали (чи навіть і ні) свою смертоносну місію. Так, приміром, відомо про випадок отруєння правоохоронців на Тернопільщині, котрі працювали на місці влучання ворожої ракети. А таких ракет, згідно з останніми даними, Росія запустила по Україні вже понад 3,8 тисячі.

Ворожі крилаті ракети «Калібр» та балістичні «Іскандер» оснащені малоресурсними турбореактивними двигунами, які працюють на дециліні Т-10. Тобто крилата ракета це такий собі бак із паливом.

Наприклад, у Х-101, а саме світлини з уламками такої знищеної під Миколаєвом крилатої ракети облетіли свого часу українські ЗМІ, близько півтори тонни дециліну.

Уламки Х-101, збитої під Миколаєвом
Уламки Х-101, збитої під Миколаєвом

«Це спеціальне паливо. Воно токсичне для вдихання, смертельне при ковтанні й таке, що подразнює шкіру», — наголошує Станіслав Маньков, який спеціалізується на вивченні ракет.

За словами експерта, Росія, крім того, активно запускає по території України й радянські габаритні ракети Х-22, двигун яких працює на високоагресивних й токсичних речовинах – суміші амінів ТГ-02 та розчину АК-27И на базі азотної кислоти.

Уламки збитих чи не розірваних ракет є досить токсичними, а тому абсолютно не варто з ними фотографуватись, робити з них сувеніри чи швендяти у місцях їхнього приземлення, – наголошує фахівець.

 

Нині територія України всіяна уламками ворожих снарядів, ракет і техніки. Ворог вишукує все нові об'єкти для ураження, аби завдати якомога більшої шкоди довкіллю та отруїти якомога більше українців, оскільки бліцкриг захопити Україну за три дні нещадно провалився. Але екологічна катастрофа в Україні має далеко не локальний характер, оскільки всі екосистеми світу пов’язані між собою. Тож хімікати у наших ґрунтах, водах і повітрі – це проблема всього світу, а колосальна шкода, якої завдає довкіллю брудна російська агресія, порушує в цілому європейську екологічну безпеку.

Коментар
Код блоку:
24/09/2022 Субота
24.09.2022
23.09.2022
22.09.2022