Солом’яне будівництво – філософія життя луцького інженера Сергія Качкала

Будівництво будинків із соломи - еко-ініціатива луцького інженера Сергія Качкала, яка успішно переросла у свідомий бізнес.

Про справу життя і серця Сергій Качкало розповідає у сокровенному та особливому місці – виробничому цеху, який він облаштував власноруч у  гаражному приміщенні.

Для чоловіка усе почалося у вересні 2020 року, хоча йшов він до цього не один рік. І справа навіть не в тому, що власний бізнес, як відомо, заводити нелегко. Просто, як зазначає сам Сергій, для такої діяльності треба неабияка мотивація і тверді життєві переконання.

«Я не завжди і не всім можу пояснити, чому я це почав. Це треба зрозуміти. Це моя життєва філософія», – каже він.

В тому, що будинки з соломи – це не забавка і зовсім не аматорське хобі, я переконуюся з перших хвилин нашої розмови. Кожна найменша деталь у такому житлі – продумана до дрібниць технологія, яку досвідом напрацьовує і Сергій, і тепер уже його команда однодумців.

Конструкція такої будівлі – дерев’яні панелі, щільно набиті соломою. Матеріал росте просто на полях. Звідти творець еко-житла і викуповує тюки. У панелі солому запресовують під тиском 120-150 на метр кубічний. Такий показник ідеальний для того, аби з часом наповнення не втрачало пружності і не «розлазилося», але й забезпечувало комфортну теплопровідність, залишаючи у соломинках достатню кількість повітря.

Взагалі енергоефективність – один із головних «козирів» таких будинків, який у якісних показниках сильно виграє у конструкцій цегляних. Краще пояснити  у цифрах: за нормативами України коефіцієнт теплопровідності стіни має дорівнювати 3,3. Солом’яні панелі ж забезпечують, як мінімум, позначку від 7 до 7,2. Через те, що каркас виконаний із повністю натуральних матеріалів, тепло швидко накопичується і повільно втрачається.

Панелі Сергій Качкало штукатурить глиною, наносячи після кожного шару ще вапно – для надання твердості. Втім, вапно для солом’яних стін – доленосний «інгредієнт» ще й тому, що захищає їх від шкідників: мишей та комах, таким чином ніби консервуючи будинок.

«Якщо дотримуватися технології, такі будинки простоять і 50, і 150 років. Вапно – лужний матеріал, мишка такого не любить. Я навіть перевіряв: ставив тюк соломи, оброблений вапном, зверху накривав плівкою, щоб не мокло. Тюк простояв три роки, і жодна мишка там не завелася», – пояснює будівельник.

Окрім того, глина та вапно – матеріали, які дуже добре працюють «в парі». Їхній «тандем» володіє хорошою паропроникністю, тож у стінах не затримується волога. А ще така обробка вогнетривка – запалити її дуже складно. Загалом шар глини в такому житлі – це п’ять сантиметрів. Цей показник, як каже Сергій, найбільш оптимальний за теплотехнічним розрахунком для особливостей кліматичних умов Волинської області.

Що стосується оздоблення, то еко-будинки дозволяють обирати: можна встановити дерев’яні вікна, а можна – пластикові. Дах можна накрити усіма варіантами сучасних матеріалів, а можна – навіть очеретом, на випадок якщо комусь ну дуже хочеться автентичності та екологічності.

Зі стінами – та сама історія: хочете – побілити, хочете – стильні шпалери чи декоративна штукатурка.

Комунікації у таких еко-будинках теж забезпечені різноманітно. Для опалення є кілька варіантів: електрична панель, камін, якщо дозволяє площа, дров’яний котел. Електропроводка має вкладатися із дотриманням правил пожежної безпеки – ізольована у спеціальній гофрі.

Технологія будівництва таких приміщень дозволяє навіть робити їх кількаповерховими.

Ще одна серйозна перевага екологічного житла над звичним для нас – ціна.

«Ми маємо солому на полі. Ну, скажімо, взяли ще в сусіда. Рік – і вже маємо матеріал. Така будівля точно буде в півтора рази дешевше, ніж якщо порівнювати з цегляними конструкціями», – розповідає Сергій Качкало.

Уже тепер чоловік не просто власноруч втілює в реальність екологічні будинки, а й забезпечує робочі місця для інших.

«В першу чергу, мої колеги по цеху – це однодумці. Це такі люди, які дивляться на життєву ситуацію зі мною під одним кутом. Зі мною працює чотири людини. Коли я починав, то технологію освоїв спочатку сам. Потім хлопцям показав, а вони вже почали вносити свої зміни для покращення. Коли хлопці працюють зараз, я їм навіть не заважаю. Переключився на організаційні питання. Вони реально вдосконалюють технологію», – ділиться Сергій.

Коли ми заходимо до середини солом’яного будинку, то з деталей технології зразу переключаємося на щось більш ефемерне – атмосфера сприяє.

«Екологія – це той мотив, заради якого я все й розпочав. Мені дуже подобається будівництво, подобається думати нестандартно. Але екологія – це майбутнє, це наші діти. Коли діти приходять в цей світ, вони відкриті до всього нового. Тому ми маємо своїм прикладом показувати, як правильно жити, бо потім діти покажуть в сім разів кращі результати, ніж їхні батьки.

Мої діти  люблять бувати в майстерні. Вони стрибають на соломі, граються в будиночку. Дуже енергетично наповнюються. І взагалі, всі, хто вперше сюди приходить, зразу кажуть: «Який тут запах! Як колись в моєї бабусі». Для багатьох це запах дитинства. Ця атмосфера тут відтворюється. Атмосфера добра», – розповідає Сергій.

Він зізнається: коли хоче впорядкувати свої думки, приходить у будинок і на певний час залишається тут сам. Називає це медитацією.

«Солома надихає на творчість, бо це природній матеріал. Цемент, цегла – це низьковібраційний матеріал, бо енергетично виснажений. А солом’яний будинок збагачує енергією», – ділиться Сергій Качкало.

Я уявляю, як було би круто, якби такі будиночки стали відпочинковою базою на Світязі. Сергій підтримує мою ідею.

«Я дуже хочу, щоб знайшлася людина, яка схоче це втілити. Куди там тоді тим Мальдівам», – посміхається він.