стрічка

Справедлива трансформація: на що чекати Нововолинську та іншим «вугільним містечкам» України, коли закриють останню шахту

07 Грудня 2021, 18:17
Терикон шахти № 8, що знаходиться біля Нововолинської громади 5435
Терикон шахти № 8, що знаходиться біля Нововолинської громади

Під час конференції з питань зміни клімату (COP-26), яка нещодавно відбулася у Глазго, Шотландія, зазначили, що Україна планує відмовитися від використання вугілля до 2035 року.

Захід проходив з 31 жовтня по 13 листопада. Еко.Район вирішив дізнатися, яке ж майбутнє чекає села та містечка, які знаходяться неподалік копалень.

На конференції COP-26 заступниця Міністра захисту довкілля та природних ресурсів з питань європейської інтеграції України – Ірина Ставчук зробила важливу заяву. Вона розповіла, що держава планує відмовитися від використання вугілля до 2035 року. Таким чином поставили крапку у відповіді на запитання, чи бути українським шахтам, чи ні.

З екологічної точки зору це чудова новина, тому що саме вугільна промисловість виступає однією з головних причин зміни клімату в світі. Але для громад шахтарських сіл та міст це також означає, що за короткий проміжок часу треба вигадати, як жити далі.

Видобуток вугілля в Україні відбувається на території п'яти областей. А саме – у Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Волинській та Львівській областях. 

Найчастіше цим спеціалізуються так звані «мономіста». Це населені пункти, все життя та економіка яких, зосереджені навколо шахт. Населення таких міст здебільшого сформовано робітниками, що приїхали сюди у 50-60 роках 20 століття спеціально заради працевлаштування на шахтах. Їх діти також обрали для себе цю професію. Прикладом таких міст виступає Нововолинськ, що на Волині.

Краєвиди в околиці шахти №8, що на Волині
Краєвиди в околиці шахти №8, що на Волині

Розробка вугільного басейну почалася тут ще в 1940 році. Започаткували місто в 1951 року. Сьогодні тут мешкає понад 50 тисяч жителів, багато з яких так чи інакше пов'язані з вугільною промисловістю. Символічно, що навіть перший житель Нововолинську – Анатолій Садовський, що народився у 1951 році, також став шахтарем.

Чи залишимось ми без енергії та опалення, якщо не буде вугілля?

Відповідь однозначна – ні. Про те, що Україна в решті-решт відмовиться від шахт, розмови йдуть вже давно. Але прогнози, коли саме це відбудеться, були дуже різними: від найоптимістичнішого 2040 року до більш невизначеного 2070 року. 

Як розповів Еко.Району Костянтин Криницький, експерт і керівник відділу енергетики Центру екологічних ініціатив Екодія, вугільна промисловість давно перестала бути рентабельною. Щороку з бюджету на її підтримку витрачається близько п'яти мільярдів гривень. За останні 17 років у країні закрили 68 підприємств цієї галузі.

Читайте також: Докопалися, або Коротко про стан справ у вугільній промисловості Волині. ОГЛЯД

«Сьогодні, коли ми говоримо про відмову від вугільної промисловості, це вже не питання «відбудеться це чи ні». Це питання «коли» та «яким чином», – наголошує експерт.

Костянтин Криницький, експерт і керівник відділу енергетики Центру екологічних ініціатив Екодія
Костянтин Криницький, експерт і керівник відділу енергетики Центру екологічних ініціатив Екодія

Хоча вугільна генерація електроенергії в Україні й становить сьогодні 30%, її в перспективі можуть замінити відновлювані джерела енергії (ВДЕ). Можна розвивати й основний «генератор» – АЕС, які сьогодні надають близько 50-55% усієї електроенергії України. 

Однак, за словами експерта, з 15 енергоблоків, що працюють у країні, 12 вже виснажили свій тридцятирічний проектний ресурс. Це означає, що атомна енергетика вже найближчим часом також потребуватиме значних фінансових вливань, які ще більше зростуть у майбутньому.

Ось чому екологи розраховують, що майбутнє за ВДЕ. Це найбезпечніший метод видобутку енергії, до того ж – дешевший за інші. При його використанні не буде нових проблем щодо декомісіi АЕС чи необхідності вигадувати, що робити з ядерними відходами.

Відмова від вугільної енергетики обумовлена всебічно: не тільки екологічно, але й економічно, політично, соціально. З 2015 по 2019 роки вартість виробництва однієї тонни вугілля зросла вдвічі і продовжує зростати у геометричній прогресії.

Якщо продовжувати добувати вугілля та опалювати ним, то за умов «Європейського зеленого курсу» Євросоюзу це неминуче призведе до низки штрафів, як це сталося з Польщею

Шахта на Волині
Шахта на Волині

Через відмову закривати шахту на кордоні з Чехією наш західний сусід тепер має щодня оплачувати 500 тисяч євро штрафу. До речі, на конференції з клімату, що проходить у Глазго, Польща також заявила, що нарешті готова до поступової відмови від вугільної промисловості.

Окрім питання екологічної безпеки, викликає стурбованість й проблема актуального стану шахт. На їх ремонт та облаштування виділяється дедалі менше коштів. А це загрожує ймовірністю аварій. 

Нагадаємо, що у квітні цього року на дев'ятій шахті Нововолинська постраждало 11 працівників. Трагедію спричинив обрив ліфта. Подібні і навіть трагічніші історії трапляються в Україні постійно. Наприклад, у липні 2021 року внаслідок вибуху на шахтному управлінні «Покровське», що на Донеччині, постраждало дев'ять осіб, одна загинула. Новини про аварії приходять і з окупованих територій, де нещодавно в результаті падіння ліфтової клітки загинуло дев'ятеро людей.

Що буде з Нововолинськом та іншими містами після відмови від вугільної промисловості? Справедлива трансформація замiсть життя депресивного регіону

Не дивлячись на те, що видобуток вугілля не має великої економічної вигоди, завдає шкоди навколишньому середовищу і взагалі не є безпечною справою, просто так закрити шахти не можна. Хоча б тому, що вони виступають містоутворюючими підприємствами.

 Сьогодні у вугільній промисловості зайнято 36 тисяч шахтарів на державних шахтах, приблизно 20 тисяч на приватних, 20 тисяч – на вугільних електростанціях. Якщо не придумати альтернативного плану розвитку таких міст, люди втратять роботу, почнеться міграція населення в більш економічно успішні регіони, в результаті міста занепадуть.

Шахта поблизу Нововолинська
Шахта поблизу Нововолинська

Так, наприклад, сталося з містечком неподалік Лисичанська, що в Луганській області. До закриття шахти у 2005 році там мешкало близько трьох тисяч людей. Після – лишилося всього триста. У 2014 році, коли ця територія опинилась у зоні воєнних дій, населений пункт практично припинив своє існування.

Щоб такого не сталося і в інших шахтарських містах, потрібно розробити спеціальні програми переходу, які називаються «справедлива трансформація вугільних регіонів». Вони передбачають об'єднання місцевих і національних ініціатив.

Підтримка на державному рівні для проектів «справедливої ​​трансформації» є досить важливою, оскільки вона дозволяє говорити про проблему, знаходити рішення та інвестиції для їх впровадження. 

Так, Міністерство енергетики готує програму з реформування вугільної промисловості до 2026 року. Міністерство регіонального розвитку вже ухвалило концепцію Державної цільової програми справедливої ​​трансформації вугільних регіонів до 2030 року. У першому кварталі 2022 року має бути представлений конкретний план щодо реалізації цього проєкту.

Однак більш важливим здається, щоб рішення з цього приводу спускалися не тільки зверху (зі столиці), але й розроблялися на місцевому рівні, за участі територіальних громад. Це дозволить захистити інтереси тих, на кого орієнтовані програми. Представники Міністерств не завжди уявляють собі життя шахтарських міст.

Принципово, щоб кошти йшли саме на підтримку життя, на справедливу трансформацію, а не відправлялися в порожнечу, бо це тільки посилить перетворення мономіст у депресивні регіони.

Терикон шахти № 8 поблизу Нововолинської громади
Терикон шахти № 8 поблизу Нововолинської громади

Як розповів Еко.Району Костянтин Криницький, з 2018 року спільний проєкт із справедливої ​​трансформації вугільних регіонів реалізують Центр екологічних ініціатив Екодія, громадське об'єднанне Germanwatch та Луганський правозахисний центр «Альтернатива». Мова йде про«платформу сталого розвитку вугільних міст Донеччини».

Все починалось із шести громад, які за підтримки громадських об'єднань та торгово-промислової палати почали створювати та розвивати платформу. 

У 2020 до них приєдналася ще одна, у 2021 – ще дві, які утворили в результаті реформи децентралізації влади. Як результат – сьогодні всі шахтарські громади Донецької області об'єднані, діють солідарно та можуть самостійно розробляти проекти із справедливої ​​трансформації, враховуючи, представляючи та захищаючи свої інтереси. Консультаційну підтримку їм надають громадські організації. 

Якими саме можуть бути проєкти «справедливої трансформації»?

Перш ніж втілювати концепцію справедливої трансформації у життя, треба зрозуміти, що робити з шахтами, та як покращити якість життя у шахтарських містечках, щоб зробити їх привабливими для інвестицій. 

Насамперед дуже важливо забезпечити робочими місцями всіх тих людей, хто був зайнятий у вугільній промисловості. З цією метою мають бути створені центри перепрофілювання населення та заклади додаткової освіти. Також важливо уникнути моделі мономіст – локацій, все життя яких обертається навколо чогось одного, наприклад, видобутку вугілля. 

Для цього слід створювати умови розвитку малого та середнього бізнесу, формувати зони зниженого оподаткування, що сприятиме залученню до регіону компаній. Зрештою, можна розвивати туризм, як це роблять у Польщі чи Німеччині.

Саме в Європі існує багато проєктів, які демонструють вдалу трансформацію шахтарських поселень в сучасні успішні міста. Можна навести приклад Катовіце. Ще на початку нульових тут закрили бiльшу частину шахт, що спровокувало зріст безробіття (до 8.3% і вище). 

Однак паралельно з відмовою від видобутку вугілля розроблявся план перетворення міста в територію, привабливу для життя та інвестицій. Відкриття музеїв на місці колишніх шахт доповнили створенням умов для розвитку IT-індустрії. Ці дії спрямували подальший розвиток міста, захистили його від занепаду.

За заявами влади, сьогодні близько 20% робочих місць IT-індустрії в Польщі розміщено саме в Катовіцях. Паралельно почала розвиватися сфера обслуговування. Тож зараз місто вважається одним із недооцінених у Польщі. Воно активно розвивається. Замість того, щоб мігрувати з нього, люди навпаки намагаються переїхати в Катовиці. Тут відбуваються концерти, фестивалі. Взагалі ніякої депресії не спостерігається.

Окрім соціального розвитку регіонів, важливо вирішити екологічні питання, які залишаться після тотальної відмови від вугільної промисловості. Наприклад, що робити із шахтною водою. Одним із рішень є використовувати її після очищення для сільськогосподарської діяльності. Обговорюється й питання, як бути із териконами.

Краєвиди з шахти № 8, що поблизу Нововолинської громади
Краєвиди з шахти № 8, що поблизу Нововолинської громади

Не менш важливою є необхідність планування подальшого енергетичного забезпечення міст, які традиційно «жили за рахунок вугілля». На думку Костянтина Криницького, перспективним рішенням є розвиток відновлюваних джерел енергії. Так, Центр екологічних інновацій Екодія вже розробив проект встановлення сонячних батарей на дахах муніципальних будівель.

На думку експерта, важливо диверсифікувати розвиток регіону. Уникнути ідеї мономіст, коли все населення зайняте в одній області. Створити безліч різних проєктів, напрямів, перспектив, щоб люди могли обирати ті, які їм більше до вподоби. Хтось знайде себе у вирішенні екологічних питань. Хтось захоче спробувати ІТ. Головне - почати розробляти такі проекти саме сьогодні, щоб зайняті у вугільній промисловості люди побачили перспективи, які приходять на зміну роботі в шахтах.

Тож які перспективи є у Нововолинська та інших шахтарських містечок Волинської та Львівської областей?

На думку Костянтина Криницького, розвивати проєкти справедливої ​​трансформації в цьому регіоні буде  простіше, ніж у Луганській та Донецькій областях. Щонайменше тому, що вони знаходяться, з одного боку, на відстані від зони бойових дій, а з іншого боку, поряд з країнами Європейського Союзу. 

Місцеве населення частіше відвідує Польщу, Німеччину і має потенціал для того, щоб швидше запозичити досвід Катовиць чи Цольферайна – колишньої німецької шахти, яка сьогодні стала одним із туристичних центрів Центральної Європи.

Терикон шахти № 8, що на Волині
Терикон шахти № 8, що на Волині

Звичайно, щоб проєкт «справедливої ​​трансформації» здобув успіх в означеному регіоні, знадобиться згуртування громад, ініційоване на місцевому рівні. При цьому можна використовувати досвід вже створеної на Донеччині Платформи, проводити цільові зустрічі та обговорення, докладати максимум зусиль для ефективного представлення інтересів низки локальних шахтарських громад.

Відмова від вугільної промисловості починається вже сьогодні, але це не дорівнює невизначеному майбутньому шахтарських міст. Їм буде надано підтримку як на державному (національному), так і на міжнародному рівні. 

Наприклад, про свою готовність приймати участь у програмі «справедливої трансформації» вугільних регіонів України заявляє Німеччина. Ця країна вже розпочала відповідні пілотні проекти у Червонограді Львівської області та Мирнограді Донецької області. За підтримки Євросоюзу запущено й Платформу трансформації вугільних регіонів для Західних Балкан та України, що передбачає, зокрема, пошук фінансування для реалізації окремих проектів.

Отже, Нововолинськ та інші шахтарські міста України мають світле майбутнє, навіть, яскравіше й радісніше, ніж сьогодення та минуле. Для цього треба лише не чекати ще десять років, коли закриється остання шахта, а починати діяти вже сьогодні. І найліпше, якщо ініціативу виявлять саме місцеві громади. В свою чергу, підтримка їм знайдеться на всіх рівнях: від громадських організацій до міжнародних фондів.

Читайте також: Породний відвал шахти №7 Нововолинська передають на утилізацію приватній фірмі (rayon.in.ua)

Яка доля чекає шахту №7 Нововолинська: міфи та реальність (rayon.in.ua)

Коментар
22/01/2022 Субота
22.01.2022
21.01.2022
20.01.2022
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром