Природний саркофаг: як ліс захищає нас від нової Чорнобильської катастрофи
-
-
>
-
>
-
>
15822
Минуло 35 років, і ми якось стали забувати про аварію на Чорнобильській АЕС. Звиклися з тим, що на півночі країни знаходиться велика територія, яка стала радіаційно-екологічним біосферним заповідником.
Спочатку вона була повністю закритою, потім в неї стали водити туристичні екскурсії. Цього року президент України Володимир Зеленський заявив, що Чорнобиль повинен стати територією «відродження», що необхідно почати розглядати його в «позитивному» контексті. Все це створює відчуття, що Час катастрофи пройшло, небезпека минула. Але чи так це?
Щоб відповісти на це питання у вересні цього року в Чорнобильській зоні пройшли спільні українсько-німецькі навчання з моніторингу радіаційного забруднення. Виміри проводилися за допомогою вертольотів і мобільних бригад, в повітрі і на землі.
Результати будуть представлені у квітні наступного року, але деякі коментарі з'явилися вже сьогодні. Так, німецьке видання FrankfurterRundshcau, посилаючись на одного з учасників навчань, пише, що попередні аналізи показали – забруднення нікуди не поділося. Цезій як і раніше знаходиться в землі і стримується тільки завдяки «природному саркофагу», який утворюють ліси.
Те, що ліси взяли на себе основний удар, ставши справжніми ліквідаторами катастрофи - не секрет. Багато хто чув про «Рудий» або «Iржавій» лiс. Це дерева, розташовані в десятикілометровій зоні навколо АЕС. Саме на них звалилася перша хвиля після аварії на реакторі.
Зараження було настільки сильним, що ліс, що складається переважно з сосон, загинув, а хвоя побуріла. Звідси і назва. Частина дерев була похована, частина залишилася стояти досі, а частина загинула під час пожеж, які періодично відбуваються в Чорнобильській зоні.
Пожежі взагалі є серйозною проблемою як для Чорнобильської зони, так і для всієї півночі України. У 2020 році вони були великомасштабними і тривали близько місяця. Вигоріло понад 11,5 тисяч гектарів, вогонь підходив безпосередньо до Чорнобиля, сильно постраждав Рудий ліс, а також ті місця, в які возили екскурсії.
Причому пожежі такої сили трапляються в Зоні з періодичністю. У 2015 році, наприклад, згоріло майже 15 тисяч гектарів території заповідника.
Як розповідає екологиня ГО «Екодiя» Олена Міскун, небезпека пожеж у Чорнобильській зоні в тому, що вогонь підіймає з землі радіоактивні частинки, які утримували дерева. Вони потрапляють як в повітря, так і в воду. І це відбувається це не тільки під час пожеж, а й після них.
Дощі можуть вимивати частки цезію і стронцію, ті потім виявляються в річках. Також піднята вітром пил переміщує їх на значні відстані. Так що в результаті пожеж невеликі дози радіації можуть отримати жителі всієї півночі України, від Луцька до Києва. Що звичайно ж не йде на благо нашому здоров'ю.
Основною причиною пожеж є людський фактор. Це може бути підпал трави або ж непогашене багаття сталкерів чи людей, які живуть в Чорнобильській зоні. Небезпеку можуть становити і туристи, які й провокують розвиток економіки, побудованої на наслідках катастрофи.
Тому екологи, в тому числі Олена Мiскун, з критикою ставляться до того, що люди активно снують туди-сюди там, де в землі все ще поховані радіаційні частинки.
Тих, хто говорить, що період напіврозпаду цезію-137 пройшов і боятися вже нічого, можна відразу ж остудити простим фактом. У 2020 році під час пожеж рівень радіації в Чорнобильській зоні піднявся до 2.3 мікрозівертів при нормі в 0.2 і максимальному безпечному порозі в 0.5. Хоча за межами Зони значного підвищення фону не було зафіксовано, очевидно, що нікуди радіація не поділася.
Ось тут можна подивитися на модель, яку розробили французькі вчені і яка показує, як в результаті пожеж 2020 року відбувалося поширення частинок. У тому числі і радіаційних.
Як же захистити нас від радіації? Відповідь, яку пропонують багато вчених – підтримувати «Природний саркофаг». Чорнобильська зона давно стала унікальним природним заповідником, в якому непогано себе почувають багато рідкісних видів, від коней Пржевальського і зубрів до бурих ведмедів.
По-хорошому, щоб цей заповідник розвивався і виконував свою консерваційну функцію бажано обмежити відвідування людей. А також сприяти зростанню лісів. Можна це робити, наприклад, з допомогою компенсаційних посадок.
Однак і їх організувати треба вміти – замість хвойних плантацій найкраще підсаджувати широколисті дерева, наприклад, дуби.
Але в Чорнобильській зоні не тільки висаджують нові ліси, а й ... рубають. В Україні займається цим підприємство «Північна пуща», яке за період з початку 2020 роки тільки шляхом санітарних рубок повалило понад 150 гектарів лісу.
Нагадаємо, що санітарна рубка – це коли прибираються дерева, або постраждалі в результаті пожеж і вітровалів, або заражені хворобами та шкідниками. Правда, без належного моніторингу записати під «санітарну» можна будь-яку рубку.
Так часто роблять в заповідниках і національних парках. Ніби як оздоровлюють ліс, а насправді заготовляють деревину. Подібне можна сказати і про прохідні рубки в Чорнобильській зоні, під якими лягло 190 гектарів лісу.
Як розповідає еколог Єгор Гриник з ГО «Українська природоохоронна група», розміри вирубки для радіаційного заповідника вражають. У деяких місцях були вирубані цілі квадрати лісу, які видно з супутника.
Так, за останні два роки в Зоні було заготовлено понад 80 тисяч кубометрів деревини, яка була продана як на території України, так і за кордон. І це тільки законні обороти. З огляду на зростання світових цін на деревину в цьому році, цілком можливо, що реальні втрати набагато вище.
Варто відзначити, що рубають не тільки в українській частині Чорнобильської зони, а й в Білорусі. Власне, що відбувається з лісами по той бік кордону – покрито таємницею. Офіційно білоруська влада стверджує, що рубки відбуваються тільки планові, а ось незалежні експерти відзначають, що обсяги рубок значно збільшилися.
Причому тенденція проявилася ще в 2018 році, після прийняття нового Лісового кодексу. У 2020 році вирубки досягли вже промислових масштабів. Ситуація з лісами в Білорусі сьогодні складається суперечлива. Офіційна влада стверджує, що підходить час збору «врожаю деревини» - свого «ділового віку» досягли хвойні насадження, висаджені ще в 1950-х роках. Це означає, що дерева більше не будуть додавати в масі і зростанні. Крім того, в Білорусі тривають санітарні вирубки, які залишаються зручним способом отримати деревину.
Що стосується Чорнобильської зони, то заражені території в Білорусі входять до складу Поліського державного радіаційно-екологічного заповідника. Це – найбільший заповідник в країні, площею понад 215 тисяч гектарів, розташований в Брагинському, Наровлянського і Хойнікского районах Гомельської області. Адміністративно він належить МНС Республіки Білорусь. Однак лісогосподарська діяльність тут також проводиться.
Як пишуть на сайті заповідника, щорічний вирубують запас не перевищує 10 тисяч кубометрів. Як воно відбувається в дійсності і чи збільшилася інтенсивність лісозаготівельних робіт за останній рік – поки загадка. Оцінити тенденцію з видобутку лісу за допомогою незалежного супутникового моніторингу, такого, наприклад, як Global Forest Watch, можна буде вже навесні наступного року.
Традиційно зима є найбільш популярним часом у лісорубів. Легше доставляти дерева до доріг, вже не гніздяться птахи, що дозволяє дотримуватися мінімальних екологічних вимог.
До речі, саме інтенсивні рубки пояснюють, чому в зоні продовжують садити хвойні породи замість листяних. Сосна швидко зростає і її легше вирощувати, ніж березу, яка перші десять років зростає повільно. Дуб підростає ще повільніше і досягає свого «ділового» віку набагато пізніше. Тобто коли в лісництвах роблять компенсаційні посадки з хвойних порід, то в перспективі вони розглядають їх як «урожай деревини». Навіть якщо мова йде про Чорнобильську зону.
Вчені в один голос заявляють, що ще рано перегортати сторінку з Чорнобильською трагедією. Ми ще не впоралися з її наслідками, які не проаналізували, що сталося і що відбувається в зоні. Тому будь-які дії в тих краях повинні бути обережними.
На півночі України все ще є заражена зона, яка може «вибухнути» в будь-який момент. Це не означає, що її потрібно боятися. Як говорилося в одній книзі, це означає, що до неї варто ставитися з повагою. Помилок вона не прощає.
Олексій ОВЧИННІКОВ
