Чим небезпечне для довкілля в Україні збільшення потужностей гідроенергетики
Україна володіє значним потенціалом для розвитку сонячної, вітрової та інших видів відновлюваної енергетики, однак неконтрольований розвиток ВДЕ може мати негативні наслідки, такі як руйнування природних середовищ існування та загроза біологічному різноманіттю.
Про це йшла мова під час Української гідроенергетичної платформи 25 червня. Про це Еко.Район повідомили у пресслужбі Всесвітнього фонду природи Україна (WWF-Україна).
«Гідроенергетика, яка вважається відновлюваним джерелом енергії, має значний негативний вплив на водні екосистеми та екопослуги — як на локальному, так і на басейному рівнях. Навіть екологічні пом’якшуючі та компенсаційні заходи, які обов’язково мають бути впроваджені в рамках гідроенергетичних проектів, але досить часто ігноруються власниками проектів, на жаль, не можуть повністю забезпечити збереження біорізноманіття», – підкреслює керівниця напряму «Вода» Всесвітнього фонду природи Україна (WWF-Україна), кандидатка географічних наук Оксана Коноваленко.
Важливо, щоб розвиток ВДЕ відбувався з урахуванням принципу запобігання шкоди довкіллю. Це потребує ретельного планування, оцінки впливу та впровадження жорстких природоохоронних норм.
Україна потребує чіткої та збалансованої політики у сфері гідроенергетики, наголошують у WWF-Україна.
Наразі в Україні відсутня чітка та збалансована стратегія відновлення великої та розвитку малої гідроенергетики. Існує План України для Ukraine Facility та низка інших нормативних документів, що декларують розвиток цієї галузі, проте вони суперечливі та потребують ґрунтовних попередніх екологічних та гідрологічних досліджень.
WWF-Україна застерігає, що розвиток гідроенергетики, яка несе значні ризики для довкілля, в Україні можливий лише за умови розробки прозорої та збалансованої державної політики. Що особливо актуально перед розробкою планів щодо збільшення гідроенергетичних потужностей в Україні.
Ця політика має відповідати екологічному та міжнародному законодавству та ґрунтуватися на таких принципах:
- Ретельний аналіз: перед розробкою планів з нарощування гідроенергетичного потенціалу в Україні необхідно чітко визначити довгострокові цілі та пріоритети розвитку енергетики в країні та детально вивчити всі можливі альтернативи, зосереджуючись на енергозбереженні та підвищенні енергоефективності.
- Відповідальне будівництво: зведення малих ГЕС можливе лише за умови, якщо дійсно існує гостра потреба у збільшенні енергетичного потенціалу, а екологічно безпечних альтернатив не існує. А відновлення великих ГЕС повинно відбуватися з дотриманням DNSH принципу (від англ. «Do No Significant Harm» – «Незавдання суттєвої шкоди») та відповідно до найкращих світових стандартів.
- Ґрунтовні дослідження: перед прийняттям будь-яких рішень щодо будівництва ГЕС необхідно провести ретельні розрахунки гідроенергетичного потенціалу річок.
«З кожним роком в Україні зменшується кількість природних незарегульованих річок, тому вони повинні бути максимально збережені та захищені від руйнування та забудови. Мають бути виділені та затверджені на законодавчому рівні особливо цінні річки та річкові ділянки, де будівництво ГЕС буде повністю забороненим. Також необхідно розрахувати екологічний стік та опрацювати систему контролю за його дотриманням», – зауважує експертка WWF-Україна Оксана Коноваленко.
Один із напрямів роботи WWF-Україна – збереження та відновлення вільнотекучих, тобто незарегульованих річок.
Вільнотекучі річки відіграють життєво важливу роль у підтримці біорізноманіття. Ці динамічні водні артерії є домівкою для безлічі унікальних екосистем, як у самій річці, так і поряд з нею. Вони слугують середовищем існування для численних видів риб, птахів, земноводних та інших тварин, багато з яких є ендеміками та не зустрічаються більше ніде у світі.
На жаль, вільнотекучі річки стрімко зникають через будівництво гребель та інших штучних перешкод. Ці інфраструктурні проєкти фрагментують річки, порушуючи природний плин води та створюючи бар'єри для міграції риб та інших водних тварин. Це призводить до деградації середовища існування, зниження чисельності популяцій та, у деяких випадках, навіть до вимирання видів.
Зокрема, під загрозою зникнення в Україні опинилися осетрові види риб. З 26 видів осетрових в Україні зустрічаються шість – усі вони занесені до Червоної книги. При чому осетер атлантичний та осетер шип вважаються зниклими на території України. Одна з основних причин поступового зникнення осетрових в Україні – активне гідробудівництво ХХ століття, яке відбувалося на Дністрі, Дунаї, Дніпрі. Величезні гідроспоруди на річках утворюють непрохідний бар'єр для мігруючих видів риб та інших водних тварин.
Ось, чому масштабне неконтрольоване будівництво об'єктів малої гідроенергетики несе з собою значні ризики, особливо без врахування їх сукупного (кумулятивного) впливу на довкілля і на розвиток туризму. Та може призвести до екологічної катастрофи та соціальної напруги в регіонах.
Необхідне оновлення та вдосконалення стратегії розвитку гідроенергетики в Україні:
- Прозорість та відповідність законодавству: усі стратегічні документи, що стосуються гідроенергетики, повинні розроблятися, переглядатися та затверджуватися відкрито, з дотриманням чинного законодавства.
- Стратегічна екологічна оцінка та узгодження: перед затвердженням, стратегії та плани розвитку гідроенергетики мають пройти стратегічну екологічну оцінку та узгодження з усіма зацікавленими сторонами, включаючи громадськість.
- Оцінка впливу на довкілля: кожен гідроенергетичний проєкт має пройти екологічну експертизу та може бути реалізований лише за умови отримання позитивного висновку.
- Екологічні заходи: розробка та впровадження екологічних пом'якшуючих та компенсаційних заходів (відновлення біотопів, рибоходів, штучних нерестовищ, зариблення тощо) є обов'язковими для всіх гідроенергетичних проєктів.
Розвиток малої гідроенергетики потребує дуже виваженого підходу.
На сьогодні не існує чіткої стратегії та плану розвитку малої гідроенергетики в Україні. План розвитку малої гідроенергетики має бути детально та прозоро розроблений, враховувати екологічні наслідки, підпадати під стратегічну екологічну оцінку, та бути узгодженим з усіма зацікавленими сторонами.
«Кожен окремий проєкт малої гідроенергетики має бути реалізований відповідно до екологічного та містобудівного законодавства. Доступ бізнесу до будівництва та експлуатації малих ГЕС повинен надаватися на конкурсних засадах за обов’язкової участі громадськості. Будь-який тиск на місцеві громади є неможливим!», – Оксана Коноваленко.
Читайте також: Навіщо відновлювати річки?
Довідково. Всесвітній фонд природи (WWF) в Україні є ініціатором створення незалежного майданчику для обміну досвідом, конструктивного діалогу та пошуку ефективних рішень у сфері гідроенергетики, що отримав назву Українська гідроенергетична платформа (УГП). На базі УГП мають об’єднатися представники влади та бізнесу, науковці, екологи, енергетики, громадські організації та представники профільних ЗМІ задля вироблення спільного бачення щодо майбутнього “зеленого” та стратегічно-продуманого розвитку гідроенергетики в Україні.
Екологічний стік – це водний режим, який штучно відтворюється в річці для підтримки її екосистеми у здоровому стані. Іншими словами, це контрольований потік води, який максимально наближений до природного режиму річки, що забезпечує:
- Необхідні умови для життя та розмноження водних організмів: риб, ікри, мальків, безхребетних та інших.
- Збереження русла річки та її ерозійних процесів: запобігає руйнуванню берегів, дна та островів.
- Підтримку водно-болотних угідь: забезпечує функціонування цих важливих екосистем, які є домом для багатьох видів рослин і тварин.
- Забезпечення санітарного стану річки: розчиняє та вимиває забруднення, запобігаючи їх накопиченню.