«Якщо ти мене побачиш, плач»: у Європі через обміління річок оголюються «голодні камені»

#   76458

Через тривалу посуху та низький рівень води в річках Європи знову стають видимими так звані «голодні камені» (Hungersteine) – давні маркери посух, на яких люди століттями залишали позначки та дати критичного падіння рівня води чи навіть попередження про важкі часи.

Нині такі камені знову можна побачити, – передає Еко.Район за інформацією європейських ЗМІ.

Так, приміром, на Рейні біля Леверкузена, наприкінці липня рівень води становив близько 79 сантиметрів.

На Ельбі ситуація також складна. У Дрездені рівень води в серпні опускався приблизно до 54 сантиметрів при середньому значенні близько 1,6 метра. У Пірні з води знову показався історичний камінь із понад 20 датами посушливих років.

Що таке «голодні камені»

«Голодні камені» – це великі валуни або скельні виступи в руслах річок, які стають видимими лише тоді, коли вода відступає до надзвичайно низького рівня. Їхня назва пов'язана не з містикою. У минулому сильна посуха означала набагато більше, ніж просто нестачу води.

Через обміління річок зупинялось судноплавство, ставали непридатними водяні млини, потерпали посіви. Це могло призводити до неврожаю, зростання цін на харчі та голоду.

Тому люди позначали на каменях роки, коли вода опускалась до критичних рівнів. Фактично вони створювали своєрідну гідрологічну хроніку задовго до появи сучасних метеорологічних і гідрологічних станцій.

Історичні позначки на таких каменях сягають щонайменше XV століття. Серед дат, які збереглись на різних каменях, є 1417, 1473, 1616, 1654, 1666 роки та інші. Такі пам'ятки відомі не лише на Ельбі та Рейні. Історичні згадки стосуються також Неккару, Фульди, Везера, Муру та інших європейських річок.

«Якщо ти мене побачиш, плач»

Один із найвідоміших «голодних каменів» розташований на Ельбі біля чеського міста Дєчін. На ньому німецькою мовою викарбувано «Wenn du mich siehst, dann <weine>», що перекладається «Якщо ти мене побачиш, <плач>». Найдавніша читабельна позначка на цьому камені датується 1616 роком.

Ще один відомий приклад – камінь біля Тіхловіце. На ньому викарбувано напис: «Ми плакали, ми плачемо, і ви будете плакати» та зафіксовані роки 1842, 1874, 1892 та 1904. Його існування підтвердили фотографією 1904 року після того, як про нього роками розповідали місцеві річковики.

Такі написи звучать моторошно, але їхній сенс був цілком практичним: побачити камінь означало, що вода впала до рівня, який у минулому асоціювався з важкими часами.

Чому камені з'являються знову

Улітку 2026 року в річках Європи істотно упав рівень води. Тривалі періоди високих температур, дефіцит опадів і виснаження водних запасів призводять до зменшення стоку великих річок.

Фахівці нідерландського дослідницького інституту Deltares повідомили, що 15 липня 2026 року середній добовий стік Рейну біля Лобіта впав до найнижчого показника для липня за весь період спостережень.

Наслідки відчувають не лише екосистеми. Низька вода ускладнює роботу річкового транспорту. Рейн, Ельба та Дунай є важливими транспортними артеріями Європи, тому зменшення глибин змушує судна скорочувати завантаження або обмежувати рух. У Німеччині влада вже очікує, що проблеми з судноплавством через низьку воду можуть тривати протягом серпня.

Високі температури одночасно нагрівають воду. Це створює додаткове навантаження на річкові екосистеми та водокористування.

Посуха – явище не нове, але її контекст змінюється

Для людей кількасот років тому поява такого каменю означала загрозу неврожаю та голоду. Сучасна ж Європа має значно більше можливостей адаптуватись до посухи, тому прямого повторення криз XVII століття очікувати не варто. Проте самі причини, через які ці камені знову стають видимими, залишаються важливим сигналом про стан водного балансу планети.

Останні новини

Всі

4 вересня 2026

3 вересня 2026

2 вересня 2026

Переглянути все