Закон про паковання на паузі

Софія Сидоренко

Подякувати

26 серпня 2025, 16:32

  3522

Зберегти

Ліквідація Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів у липні 2025 року викликала значне занепокоєння, адже виглядає як крок назад у той момент, коли Україна, навпаки, має посилювати екологічну політику. 

І цей факт лише підкреслює нагальність системних змін. Україна має адаптувати своє екологічне законодавство до європейських стандартів — це ключовий крок на шляху до вступу в ЄС. 

Однак призупинення процесу прийняття законопроєкту «Про паковання та відходи паковання» – перешкода для виконання євроінтеграційних зобов'язань України. 

Відновлення роботи над цим документом має стати пріоритетом державної політики у сфері управління відходами, адже саме на його основі має бути запроваджена розширена відповідальність виробника паковання. 

Наразі в Україні зареєстровано три різні законопроєкти, та жоден з них не було прийнято. 

В липні 2025 року поданий Кабміном законопроєкт «Про упаковку та відходи упаковки» відкликали і зняли з розгляду через відставку уряду. Та згодом на сайті Екокомітету Верховної Ради опублікували повідомлення про відновлення роботи над законопроєктом та запросили всі зацікавлені сторони подавати пропозиції у зв’язку з впровадженням Регламенту ЄС про паковання. 

Packaging and Packaging Waste Regulation (PPWR) – це новий Регламент, який активно впроваджується в Європейському Союзі, він замінює попередню Директиву та встановлює обов’язкові правила для всіх країн-членкинь. 

Раніше Україна мала адаптувати своє законодавство до Директиви Європейського Парламенту і Ради про паковання та відходи паковання. Вона дозволяла кожній державі-членкині ЄС самостійно вирішувати, як саме реалізовувати її положення у своєму національному законодавстві. 

Директива встановлює загальні цілі та вимоги, але країни самі обирають спосіб досягнення через власні закони. А отже, це може призвести до відмінностей у підходах між країнами та уповільнити процес імплементації.

На відміну від Директиви, Регламент (PPWR) – однаковий для всіх країн, він містить норми прямої дії та не потребує додаткової імплементації країнами ЄС. Він встановлює ключові вимоги запобігання утворенню відходів, повторного використання та переробки.

Крім того, Регламент передбачає інструменти, які країни повинні використовувати для зменшення обсягів відходів паковання. 

Зменшення небезпечних речовини та мікропластику в пакованні

Регламент PPWR зобов’язує виробників зменшувати кількість шкідливих хімічних речовин у пакованні, особливо тих, що впливають на здоров’я, ускладнюють повторне використання чи переробку, а також роблять вторинну сировину токсичною. 

Особливий акцент роблять на PFAS — хімічних речовинах, які зазвичай називають «вічними хімікатами». Вони не розкладаються у природі, та водночас широко використовуються в пакованні для харчових продуктів. Їхнє застосування буде заборонено у випадку перевищення дозволених Регламентом лімітів.

З 12 серпня 2026 року забороняється введення в обіг паковання, що контактує з харчовими продуктами, якщо воно містить пер- та поліфторалкільні речовини (PFAS) у концентрації, що дорівнює або перевищує такі граничні значення, якщо тільки введення в обіг такого паковання з відповідною концентрацією PFAS не заборонено іншим актом права Європейського Союзу. І ЄС має забезпечити лабораторний контроль, аби ця заборона працювала ефективно. 

PPWR закликає замінювати небезпечні речовини на безпечніші альтернативи. Це стосується як первинної, так і переробленої сировини.

Зі свого боку, країни ЄС мають вживати низку заходів для боротьби зі шкідливими речовинами:

Запровадження роздільного збору та переробка

Правила про переробку ще розробляються Єврокомісією і мають бути остаточно затверджені до кінця 2026 року. Та країни вже можуть працювати на випередження та запровадити власні додаткові заходи для підтримки придатності паковання до вторинної переробки. А саме:

Запобігання утворенню відходів

PPWR визначає чіткі цілі скорочення відходів паковання: зменшити обсяг на 5% до 2030 року, 10% — до 2035 року, і 15% — до 2040 року.

Цього можна досягти завдяки:

Читайте також: Спалити чи переробити: як громадам розв'язати проблему утилізації відходів

Зменшення одноразового паковання

PPWR вводить обмеження на певні види одноразового паковання, особливо пластикового. Заборонено групове паковання, яке об’єднує кілька одиниць товару для зручності транспортування або продажу, у сфері готельно-ресторанного бізнесу та харчових послуг. 

Однак важливо, аби пластик не замінювали на папір, адже таке паковання впливає на довкілля – для його виробництва потрібна вирубка лісів. А також паперове паковання може мати хімічні покриття, а тому не підлягати переробці. Тому головна  мета — в цілому скоротити обсяги паковання, а не просто змінити матеріал.

Повторне використання і наповнення

PPWR запроваджує обов’язкові цілі стосовно повторного використання паковання. Наприклад, для транспорту та торгівлі до 2030 року 40% паковання має бути багаторазовим, а до 2040 року — 70%. 

Також документ закликає до створення станцій повторного наповнення — місць, де споживачі можуть наповнити власну багаторазову тару продуктами або рідинами замість купівлі товарів в одноразовій упаковці. Заклади громадського харчування з 2027 року мають забезпечити таку можливість для своїх клієнтів. А великі роздрібні магазини повинні до 2030 року виділити щонайменше 10% площі під станції повторного наповнення. 

Депозитно-поворотні системи (DRS)

Для досягнення високих показників роздільного збору паковання PPWR вимагає від усіх країн ЄС запровадити депозитно-поворотні системи (DRS) для пластикових пляшок і бляшанок. DRS — це механізм, за яким споживач сплачує додаткову суму (депозит) при купівлі товару в багаторазовій упаковці, а після повернення тари в спеціальний пункт — отримує цю суму назад. До 2029 року країни мають забезпечити щонайменше 90% повернення цієї тари.

DRS — це найбільш ефективний спосіб зібрати чистий матеріал для переробки, зменшити засмічення та підтримати повторне використання у разі введення багаторазової тари в систему. Нині вже більшість європейських країн використовують DRS та мають гарні результати. 

Придатність до переробки та вторинна сировина

PPWR передбачає, що все паковання на ринку ЄС має бути придатним до вторинної переробки або повторного використання. Європейська комісія розробляє чіткі вимоги до дизайну паковання з урахуванням перероблення, які дозволять не лише технічно переробити матеріал, а й зробити це безпечно — без токсичних домішок.

Окрім того, регламент вводить цілі стосовно вмісту вторинної сировини в пластиковому пакованні, щоб зменшити залежність від первинного пластику. Усі заяви про використання переробленого матеріалу повинні бути прозорими, з чіткими методами незалежних перевірок. Адже зараз відсутня система стороннього аудиту.

Досвід країн Європи показує, що найкращий спосіб боротися з відходами — не допускати їхньої появи. Наприклад, Естонія заборонила одноразове паковання на публічних заходах. У Бельгії запровадили вищий податок на одноразове паковання. А Швеція зобов'язала виробників покривати витрати на прибирання сміття, яке утворюється з їхньої продукції або паковання. 

Країни також запроваджують правила для повторного використання паковання на громадських заходах або в держустановах. Так уже роблять у Франції, Німеччині, Люксембурзі та Естонії. І ця система показала результат – кількість паковальних відходів значно скоротилась. 

PPWR — це спроба не лише зменшити кількість паковання, а змінити підхід до його виробництва, використання та утилізації. І Україні потрібно якнайшвидше відновити процес прийняття законопроєкту “Про паковання та відходи паковання”, базуючись на цьому Регламенті. Це дозволить ефективно запобігати утворенню відходів, впровадити європейські стандарти та забезпечити євроінтеграцію в екологічній сфері.

Читайте також: Забирати сміття з кожного села: на Волині діє план управління відходами 

***

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».