Врятувати Куяльницький лиман

Унікальна природна пам'ятка півдня України сьогодні під загрозою зникнення. Куяльницький лиман міліє, бо лишився практично відрізаним від прісноводного наповнення. Якщо водойма висохне – на місці лиману утвориться засолена пустеля. 

На початку 2022 року Куяльницький лиман отримав статус національного природного парку. Цей статус мав би захистити територію лиману та розвинути його потенціал. Але війна зупинила всі процеси. 

Сьогодні досі не створили адміністрацію парку та не виділили коштів навіть на мінімальні заходи зі збереження пам'ятки. Натомість російські ракети завдають додаткової й непоправної шкоди унікальній природі лиману. 

Трохи історії

Куяльницький лиман — один з одеських лиманів. Поблизу Куяльника розташована найнижча точка України — 5 метрів нижче моря. Колись лиман був гирлом річки Великий Куяльник, яке згодом затопило Чорне море. З часом лиман «закрився» від моря піщаним пересипом, що підвищило його солоність в декілька разів і перетворило воду на густу ропу. Через це в Куяльнику дуже мало жителів — водорості, одноклітинні, рачок артемія саліна. 

З ХVI століття в лимані видобували сіль. Спочатку козаки, згодом чумаки й приватні підприємці. Соляний промисел тут був аж до 1930-х років й припинився через конкуренцію з дешевшими кримською та донецькою солями. Про соляний видобуток тут нагадують ряди стовпчиків в лимані: між ними ставили перегородки, щоб в них висихала сіль. 

У 1833 році лікар та науковець Ераст Андрієвський заснував на березі лиману курорт. Саме він вперше дослідив грязі лиману й лікував ними. Так виник всесвітньо відомий курорт «Куяльник». Який зараз є одним з найстаріших бальнеогрязьових курортів півдня України. Базою курорту є лікувальні грязі (пелоїди), які визнані еталонними серед аналогічних мулово-сульфідних грязей. До складу бруду входять органічні кислоти, вуглеводи, біологічно активні речовини типу антибіотиків, жіночих статевих гормонів та близько 15 мікроелементів з таблиці Мендєлєєва. Комерційна вартість пелоїдів лиману оцінюється у 7,5 мільярдів доларів.

Окрім грязей, цілюща в лимані й солона ропа, яка близька за складом до Мертвого моря. Мінеральну воду «Куяльник»видобувають поряд з лиманом.

Флора і фауна 

На березі лиману ростуть типові степові рослини. Їх понад 500 видів. 17 з них занесені до Червоної книги, зокрема різні види ковили, тюльпан Шренка, Оставник одеський (трапляється лише в Одеській області), горицвіт весняний. Навколо Куяльницького лиману збереглися унікальні ділянки ковилового степу.

З представників фауни можна зустріти каспійського полоза, борсука, тхора степового, лисицю, куницю кам'яну. Особливо різноманітний світ птахів. У верхів'ях та пониззі Куяльницького лиману утворюють свої багатотисячні поселення колоніальні птахи: крячки, чайки і кулики. В'ють гнізда рябодзьобі та річкові крячки, шилодзьобки, а також птахи, що внесені до Червоної книги України: ходулочники, зуйок морський, дерихвіст лучний. Важливим для пернатих лиман стає взимку. Через високу солоність вода не замерзає за незначних морозів, тому сюди на зимівлю злітаються зграї птахів. Рачки, водорості, одноклітинні — це щоденне меню для них. 

Рачки артемія саліна змінюють колір залежно від концентрації солі. При високій солоності стають злегка червонуватими і гинуть. Що є сигналом небезпеки для лиману, адже забагато солі шкідливо й для лікувального бруду. Рачки є основою для утворення пелоїдів. Їх відмерлі частки разом з мулом і сіллю утворюють унікальну лікувальну комбінацію.

Врятувати лиман

Лиман міліє, його солоність через це підвищується. Є ризик втрати лікувальних властивостей бруду та ропи. Він потребує прісної води. Але річища річок, що впадають в нього, майже всі пересохли, розорані чи перетворені в ставки. Як тимчасовий варіант – вода з моря. Проте морська вода може зашкодити лиману. 

«Лиман втратив значну частину водозбору, тимчасове рішення – наповнення морською водою в осінньо-зимовий період. Але морська вода забруднена, її хімічний склад відрізняється від лиманної, що може призвести до втрати властивостей лікувальних грязей, їх вапнування та високої концентрації солей. 

Необхідно шукати прісні об'єкти. Є Хаджибеївський лиман, але воду з нього необхідно додатково очищати. Також потрібні площі для побудови каналу. Місто технічно ставиться до територій – на місці, де міг би бути канал, влаштовано сміттєзвалище, проводиться забудова. Також біля лиману планувалося прокладення автомагістралі», – розповідає голова ГО «Зелений лист» Владислав Балінський. 

За надмірної солоності всі специфічні організми, які живуть в солоній воді лиману, гинуть, а створення лікувального бруду припиняється. На разі сольовий баланс не в нормі. 

За даними Інституту морської біології НАН України, для нормального існування біологічного компонента лиману та збереження лікувальних властивостей пелоїдів верхня границя мінералізації (солоності) ропи не повинна перевищувати 250 г/дм3. Наразі показник близько 280 г/дм3. Якщо лиман буде надалі засолюватися, це зашкодить і ґрунтам поблизу. Вітри розноситимуть сіль на поля. Землі можуть стати неродючими соляними пустелями. 

Владислав Балинський зазначає, що через війну всі наукові проєкти щодо Куяльника фактично звернуті. По декількох об'єктах та населеним пунктам, розташованих на берегах лиману, росіяни завдали ракетних ударів, що безумовно має негативний вплив на екосистему лиману. У лиман потрапили декілька ракет і не розірвались. З них, можливо, витекли горючі речовини, проте немає досліджень.

У 2022 році не проводився екологічний моніторинг стану Куяльницького лиману через нестачу фінансування.

Проте ще до війни вийшов наказ про створення національного природного парку «Куяльницький». Цей законопроєкт покликаний захистити території лиману, розвинути його потенціал. Але з початком війни не створено адміністрацію парку та не виділено коштів. Натомість вплив людської діяльності та хімічне забруднення продовжуються.