Мартини на рівненському сміттєзвалищі

Як стрибки сміттєвими схилами та коди на ногах допомагають глобальним дослідженням.

Третій рік поспіль орнітологи подорожують до Рівненського сміттєвого полігону. Цьогоріч закільцювалли зграю мартинів звичайних та жовтоногих.  

Кільцювання – метод дослідження міграції, місць гніздування, віку, країни походження птахів, за якого на ногу декількох з всієї колонії одягають кільце з спеціальним номером.

Коли мене запросили приєднатися до орнітологів, то подумала, що сценарій буде такий собі: ні безкраїх полів, ні густих лісів, ні квітучих лук, ні чистих водойм чи що там можна подумати, як уявляєш польові дослідження. Точно не мріяла про сміттєзвалище, сачок, тазик і мартина в руках.

Але ж це трушна (справжня) польова наука, а не з папірцями та за ноутбуком. Все, як я люблю!

Ми переодягаємось біля входу, бо потім все «завоняється». Подив відсутній та і запахи, до яких мені казали готуватися, теж. Спостерігаю, як над нами пролікають колонії мартинів та лелек. 

Це – холостяки або дуже молоді особини. Такі нам і треба, бо кільцюють замолоду переважно. 

Поки сміттєзвалище виглядає як у всіх пошукових картинках: звичайне. Можете погуглити, і навіть видається не таким переповненим. Куди там все влазить?

На території міського сміттєзвалища у 2018 році Василь Ільчук та Владислав Гедзюк виявили великі за чисельністю зграї мартинів звичайних та жовтоногих, що прилітали після ночівлі харчуватися.

Кільцюють зазвичай молодих особин до одного року, щоб точність дослідження віку досягала 100%

Орнітологи (дослідники птахів) спостерігають за цією ділянкою 3 рік поспіль. Василь Ільчук – голова рівненського осередку товариства охорони птахів. Владислав – студент ЛНУ імені Івана Франка, спостерігає за птахами 6 років, кільцює - 4.

Цьогорічного гніздового сезону саме звалище стало одним з найкращих місць для кільцювання.

Чому? Хто такі мартини? Навіщо коди на їх ногах? Що вони (орнітологи чи птахи вирішувати вам) забули на тому звалищі? Що розповість кільцьований птах та як тут пов'язані мешканці міста?

Мартин? Та то ж чайка!

Визначник «Птахи України» описує Мартина звичайного, як середнього за масою (260-350 грам) та довжиною тіла (38-44 см) птаха з розмахом крил до одного метра. У шлюбному вбранні голова, крім потилиці шоколадно-коричнева, решта оперення біла. Має червоне кільце навколо ока та такого ж кльору дзьоб, чорні першорядні махові пір'їни та ноги. Одна з головних ознак, за якою відрізняють різних мартинів – райдужка ока. У мартина звичайного вона темно-коричнева. Гніздиться колоніями та утворює зграї на прісних водоймах.

Якщо перекласти його звук людською українською, то це голосні різкі крики «кріааа» або «кек - кек».

Направду, декілька років років тому, читаючи опис вище, а ще й дивлячись на фото, я б подумала, що тут мова про чайку – крапка. 

Така помилка пояснюється перевагою використання російської мови у спілкуванні до часів Незалежності України. Цією мовою мартин зветься чайка озерная. Так і досі вживають, тому зустрічаємо русизми та кальки навіть в орнітології – науці про птахів.

До речі, чайка звичайна значно відрізняється від мартина. У неї є характерний чуб та і крила з-під низу чорно-білі. Саму птаху не зустрінеш посеред міста і великих зграй вона не утворює. Єдина спільність: разом належать до таксономічного ряду Сивкоподібник.

Навіщо чіпляти кільця на ноги? Відповідь може бути надпростою ––дослідження. Проте цього недостатньо: може їх спеціально чіпують для слідкування за іншими чи кільце на нозі дорівнює неволя?

Існують різні методики спостережень, що описують поведінку, міграційні шляхи колоній, кількість видів птахів, їх вік, хвороби та все, що належить їх життю.

Читайте також: У «Цуманській Пущі» закільцювали пташенят чорного лелеки

Дослідження чисельності та міграції допоможуть:

• надати птаху категорію «зникаючий» для подальшого захисту;
• виявити, що план збереження виду діє і відтепер птаха виключать зі списку Червоної книги (уявляєте, таке трапляється);
• довести, що поле, яке є місцем гніздування пернатих, косити не потрібно;
• зрозуміти куди летять зимувати і де краще не облаштовувати високу вітрову електростанцію, мережу електропередач чи будь-які інші бар'єри.

Для чого це нам? Основні функції птахів для людей та навколишнього середовища:

• захист врожаю від хижаків;
• захист від надоїдливих комах;
• розповсюдження рослин, які ми їмо і якими любуємось;
• естетичне задоволення та покращення психоемоційного стану.

Якщо є інші ефективні методики досліджень, то навіщо вигадали кільцювання?

Владислав говорить, що метод використовується здебільшого для дослідженя міграції, кращий поки відсутній: «Міграційні шляхи доволі змінна штука. Якщо вид рідкісний, то це важлива реальна інформація».

Читайте також: Вимоги біобезпеки під час осінньої міграції птахів

Кільцювання особливо ефективне для дослідження великих зграй, які й утворює мартин звичайний на околицях Рівного. Подивитися куди подорожує велика сімейка – найоптимальніший варіант. До того ж, можна познайомитися з науковцями усього світу.

Термін міграційний шлях вигадали люди для людей. Вони показують як і куди рухаються різні види птахів у всім відомі з дитинства теплі краї. Вчителі географії можуть задати намалювати таку контурну карту, у якості домашнього завдання та додаткових балів.

Ці мапи створені раніше за період існування gps-міток і вбудованих чіпів, бо все набагато простіше – на нозі у кожного птаха власний код з кольором країни. Його лише потрібно сфотографувати.

«Україну можна розділити умовно на дві зони. Західніше Дніпра: ці мартини летять на зимівлю до Європи. Їх фотографують в Італії, Португалії, Німеччині, Нідерландах. Ті, що східніше Дніпра, то вони зимують по Дніпру або по Чорному морю. Наші чомусь не летять на Чорне море, хоча їм і ближче. Може на заробітки літають»,  – коментує Владислав.

Читайте також: Птахи надають крила: прогулянка з родиною бьордвотчерів

Міграція птахів – періодичні або нерегулярні переміщення птахів на значні відстані. Причиною зазвичай, є зміна умов існування в місцях їхнього постійного перебування, що зумовлює насамперед погіршення кормової бази та температурного режиму.

Девіз всіх кільцювальників: у твої руках - життя цього птаха. Всі це розуміють і просто так не дають кільця будь-кому. Отримати кільця – це вже говорить про твій рівень і довіру всього орнітологічного товариства. Це багато чого вартує.

«Кільцювання – це безпечно. Звичайно, якщо десь не так почепити те кільце чи не так затиснути, чи виступати буде, то у наслідку кільце буде чіпляти траву. Треба просто кільцювати нормально», – пояснює Владислав.

Читайте також: Мандрувати за птахами: як у Цуманській пущі розвивають бьордвочінг

Як кільцювання стосується містян?

Кільцюють лише орнітологи, інформація скільки птаху років корисна лише науковцям. 

Долучитись до кільцювання пересічним громадян можна зчитуванням коду. Якщо бачите птаха з кільцем, фотографуйте, за можливості так, щоб було добре видно номер на кільці та відправляйте у фейсбук-групу «Птахи України», або навіть знайймом орнітологам. Це те, на що розраховують всі кільцювальники: хтось знайде того птаха. 

«Будемо будувати таку мережу: Я - Василь Ільчук - Український центр кільцювання – Нідерландський центр кільцювання», – каже Владислав.

Український центр кільцювання – установа, що забезпечує зв'язок всіх дослідників птахів, збирає дані по кільцьованим птахам, передає інформацію до інших країн та має цінну базу даних для подальших стратегій збереження орнітофауни.

Український центр кільцювання птахів надає інструкцію будь-якому спостерігачу з фотокамерою.

Необхідно:

• переписати всю інформацію, що є на кільці чи мітці (якщо це кольорове кільце/мітка – обов’язково вказати колір);
• вказати вид птаха, якщо це можливо, чи до якої групи птах відноситься (качка, гуска, лелека, хижий птах тощо);
• вказати обставини знахідки (знайдене кільце, птах застрелений, знайдений мертвим, знайдені залишки птаха, сфотографований тощо);
• вказати дату знахідки;
• вказати місце знахідки (область, район, найближчий населений пункт) чи географічні координати, якщо є можливість їх визначити;
• надіслати чи передати по телефону, електронною або звичайною поштою цю інформацію в Центр кільцювання, бажано долучивши фото кільця і птаха.

Центр кільцювання птахів зв'язується з центром кільцювання у Нідерландах.

Владислав має цікаву історію про сфотографованого мартина з чорним кільцем:

«Колір кільця – відсилка до якоїсь конкретної країни чи групи країн. Ми використовуємо жовті, Польща теж. Кількість цифр має значення. Так український центр кільцювання птахів, зчитують код, розуміє до якої країни звернутися за інформацією і доповнити новою. Чорний – дуже рідко зустрічається. Це Нідерланди, хоча там не лише чорні. Цей мартин нам вперше зустрівся два роки тому на дикій Усті (річка, що протікає крізь Рівне, дика територія – це між озером Басів Кут та ГІдропарком). Цього року він у нас на Лебединці був ранньою весною, коли ще лід там був, то я сфоткав. Згодом, на початку літа, на звалищі побачили знову і в липні на Усті. Відчуття, що слідкує за нами»

Сміттєзвалище рятує птахів і чому вони там опинилися?

Сонце все вище, починає підніматися газ, все пече, відчувається запах скислого розсолу огірків. Я сиджу на колесі, бо на моїх руках фотоапарат з біноклем. Чому ці птахи так полюбили ці гори техніки, пластику, харчових відходів, одягу і що тут ще.... о форма для випікання, як нова. Коли вже на кар'єр запросять і я буду допомагати з кільцюванням?

Як з'ясувалось, на сміттєзвалище птахи летять лише харчуватися. На ночівлю вони летять у свій біотоп (місце з однаковими умовами) – на прісні водойми околись міста та району.

«Для багатьох видів птахів дедалі важливішими стають звалища в контексті харчування. Ми ж бачили на цьому звалищі навіть лелек. Чо їм буть на звалищі в принципі. Вони почали харчуватися різними харчовими відходами, тому що це органіка. Природних біотопів, де вони харчувалися раніше, стає менше. У нас все розорюють, розбудовують, випалюють. Стараються доїдати, як можуть. Їм простіше з'їсти те, що їм кинуть в парку чи те, що вони знайдуть на звалищі. Для них – це легка здобич, тому вони на сміттєзвалищі великими зграями і втрачають обережність, що їх можна легко ловити», – коментує Вдадислав.

Зазвичай мартини звичайні чи середземноморські з сріблястими харчуються рибою, безхребетними та іншими живими мешканцями водойм. Сміттєзвалище існує лише у якості «кафе швидкого харчування», бо раціон складається не за правилом здорової тарілки.

Як це: кільцювання на звалищі?

На міському смітнику панує своя атмосфера. Два роки поспіль Василь та Владислав лише спостерігали за поведінкою птахів, що летять туди. Кільцювати у таких умовах мало бажання. Але цього року змушені. 

На водоймі, де є гніздова колонія, живими залишилась невелика кількість пташенят, тому сенс кільцювати втрачений. Умови задиктували власні правила, але заради наукових статей та внеску в глобальні дослідження забуваєш запахи, спеку, сміття, виснаження від очікувань. Розуміння, де був і що робив, настане вдома.

«На кар'єрі в нас накрилось, взагалі нікого не можна було покільцювати, тому ми пішли на такий варіант, як звалище. До того ми лише зчитували вже наявні кільця, не ловили. Так виявили мартина середземноморського – перша реєстрація птаха для області, а потім різні гібриди, що є теж доволі рідкісними. Одне діло прийти подивитися на кільця на звалищі, друге діло прийти і ганяться по тому всьому за тими мартинами, ловити їх – дорослих птахів, які вже ну нормально літають, бо на кар'єрі пташенята нелітаючі», Думаю, ну як, ну це ж дорослі птахи, вони вже не такі тупі, щоб ми їх могли зловити, але ні, таки тупі. Так і закільцювали 22 мартини», – сміється ділиться орнітолог Владислав.

Всі пригоди згодом перетворяться у статистику, аналітику та висновки у статті без емоцій. Наука потребує лише свіжих даних.