Євроінтеграцію не зробиш постами у Facebook
1271 Тут прем’єр Сергій Корецький зайняв дуже зручну позицію: звинувачувати в тому, що не приймаються євроінтеграційні законопроєкти, лише Верховну Раду.
Так от, як людина, яка має трохи досвіду взаємодії з виконавчою і законодавчою владою, скажу: пану прем’єру тут треба ставити питання не тільки до Ради (що абсолютно справедливо), але й до самого себе. Поясню.
Багатьом може здатися, що насправді все дуже просто: береш, переписуєш якусь європейську директиву, несеш у Раду, натискаєш кнопку, голосуєш – і вуаля, все прийнято, все працює. Насправді це геть не так.
Скажу на прикладі тих євроінтеграційних законопроєктів, до яких я був дотичний як автор або просто долучався до роботи над ними.
Перше. Тупо перекласти й переписати регламент – це не працює. Бо є відмінності між правовими системами, є інше законодавство, є практика правозастосування. І щоб написати те, що, з одного боку, відповідатиме європейським стандартам, а з іншого – реально працюватиме, потрібні люди, які в цьому розбираються і можуть це написати.
Свіжий приклад – регламент EUDR має термін ліс для цілей цього регламенту. Як ділянку з певними характеристиками. А от Лісовий Кодекс має інше визначення лісу, як екосистему. І якщо тупо копіпейст з регламенту в Кодекс термін «ліс», то, наприклад, може позлітати судова практика по поверненню роздеребанених лісів у державну власність.
Тому мають бути спеціалісти, які напишуть адекватний законопроєкт. А де вони беруться? Секрет – це люди з міністерств і відомств, ті самі «дармоїди», яких так не любить наше суспільство. Бо, попрацювавши тривалий час у виконавчій владі, вони на практиці розуміють, як працює та чи інша норма і що треба зробити. Але серед цих практиків треба ще окремо ті, які знають англійську мову, можуть читати документи в оригіналі. І мають досвід спілкування з колегами з ЄС.
Звісно, можна швидко написати законопроєкт, взявши ШІ, залучивши юристів з сторони, які мають лише теоретичні знання про його предмет. Але тоді в результаті матимемо непрацюючий механізм, який доведеться потім коригувати. Або щось лише «для галочки».
І теж дуже наївно вважати, що Єврокомісія сприймає все за принципом «прийняли закон – поставили галочку». Ні. Прийняття кожного закону – це лише перший крок, хоча, звісно, важливий. Далі мають бути підзаконні акти, імплементація і так далі. Цим теж хтось має займатися.
Далі написаний законопроєкт треба нормально узгодити зі стейкхолдерами і супроводжувати.
Наприклад, щоб уряд подав законопроєкт до Верховної ради, його мають погодити відповідні міністерства: Мін’юст, Мінфін, Мінекономіки тощо.
І це не дурна бюрократія, як багато хто може подумати. Це – захист від дурня. Бо Мін’юст перевірить, щоб у запалі євроінтеграції тупо не порушували якісь норми Конституції. Мінфін обріже радісні ідеї щодо створення чергових систем чи програм, на які не буде грошей. І так далі.
Після цього законопроєкт ще треба супроводжувати в Раді – переконати депутатів, інших стрейкголдерів, зібрати голоси.
І багато хто каже: навіщо щось обговорювати? Подали законопроєкт від Уряду – і вперед, натискаємо кнопки!
Так це, блін, і є демократія.
До початку повномасштабки один білоруський колега розповідав, як у них усе прикольно: уряд розробив євроінтеграційний законопроєкт, а їхній фейковий парламент просто натискає кнопку – і все. Класно і швидко запроваджуємо потрібні норми. Ну і що? І де тепер ця євроінтеграція білорусів?
Окреме питання – так звані «шкурняки». Це коли хтось на рівні уряду чи депутатів пхає в євроінтеграційні законопроєкти абсолютно ліві речі, які служать інтересам окремих бізнесгруп. Тупо розраховуючи, що оскільки це «євроінтеграційне», то їх будуть приймати і все.
От, наприклад, візьмемо законопроєкт № 14271, який, на щастя, завдяки мудрості голови енергетичного комітету і активній позиції 3-4 нардепів пішов на голосування все-таки в адекватній редакції. Бо перед цим, до другого читання, крім норм, яких вимагала директива, раптом з’явилися дуже сумнівні норми щодо біопалива та вітроенергетики в Карпатах. Злі язики кажуть, що до появи цих норм був причетний заступник міністра енергетики, з подачі якого й були включені відповідні правки. Не знаю, хто ж мені розкаже правду і деталі)
Чи візьмемо законопроєкт щодо європейського регламенту EUDR, який прийняли в першому читанні й готують до прийняття в другому найближчим часом. Там з’явилися правки, які фактично дозволять прибрати незалежний процес визначення пралісів і відповідно їх рубати. Ці норми взагалі не мають жодного відношення ані до регламенту, ані євроінтеграції. Але запхані в євроінтеграційний законопроєкт з Ukraine Facility. До другого читання це пообіцяли прибрати, але побачимо, на скільки обіцянки відповідатимуть справам)
І, між іншим, доопрацювати законопроєкт між першим і другим читанням, врахувати купу правок – це теж робота. І цю роботу роблять як секретаріати відповідних комітетів Верховної Ради, так і представники профільних міністерств.
Тепер повернемося до Корецького.
При своєму призначенні він обіцяв Верховній Раді зайнятися питанням відновлення окремого міністерства довкілля. Звісно, ніхто цим не займається, всі на це забили. Хоча в нас є цілий євроінтеграційний розділ і відповідні бенчмарки по довкіллю, але системно займатися цим немає кому.
Наступне, що він пропонує, – знову поскорочувати посади як заступників міністрів, так і звичайних чиновників в міністерствах. Замість того, щоб навпаки посилити урядовий апарат і забезпечити належне виконання його функцій.
І хоча наша прогресивна громадськість захоплюється прем’єром і вважає його крутим технократом, на мою думку, це тупо такий самий популізм!
Бо дивіться: заступник міністра – це посада, яка передбачає певний політичний вплив. Бо щоб проводити євроінтеграційні законопроєкти, узгоджувати позиції з органами влади й депутатами, хтось повинен говорити з ними, переконувати.
Хто тоді буде цим займатися, якщо скоротити заступника міністра? Головний спеціаліст? Директор департаменту?
От ми маємо ситуацію по лісовій галузі.
Єдина людина з топчиновників, яка може узгодити нормальну позицію зі стейкхолдерами, забезпечити нормальний текст законопроєкту, супроводити – це колишній заступник міністра економіки, нині міністр аграрної політики Тарас Висоцький.
На ньому, між іншим, зараз висить євроінтеграція по агро, закриті порти, знищені склади й купа інших проблем аграрної галузі та продовольства. Як йому тут знаходити час на ліс?
Чи знаєте, скільки зараз фахівців по лісу працює на цілих два міністерства – аграрної політики й економіки? Аж один. ОДИН!
І на ньому, між іншим, крім євроінтеграції, ще купа різних поточних задач, які ніхто не скасовував і які треба виконувати.
Прямо таки мрія прем'єра – і нема профільного зама, і спеціалісти скорочені)
Чи візьмемо інше. Є законопроєкт про Смарагдову мережу №4461, який уже п’ять років у Верховній Раді без руху, а зареєстрований узагалі майже шість років тому. Хоча він відповідає відповідним директивам, а щодо охорони природи є цілий бенчмарк ЄС – він узагалі не рухається.
Чому? Ну бо євроінтеграція – це не просто прийняти закон. Євроінтеграція – це в тому числі створення проблем для окремих бізнес-груп, які не хочуть працювати по-європейськи. Наприклад, для тих, хто хоче безконтрольно полювати або безконтрольно рубати ліс, або безконтрольно будувати в Смарагдовій мережі.
І щоб такий законопроєкт був прийнятий, цим має хтось системно займатися. Наприклад, профільне міністерство: зустрічатися, переконувати і так далі.
Так от, я критикував, багато критикував попереднього міністра Олексія Соболєва. Але він хоч якусь увагу звертав на питання довкілля! Нинішній міністр Олександр Кравченко за кілька місяців, які минули з його призначення, таке враження ігнорує питання охорони природи. А це саме він має ходити в Раду і переконувати голосувати за ту ж Смарагдову мережу, євроінтеграційну! Може, прем'єр би йому б за це сказав?
Тому тут, звісно, політично дуже зручно все перекладати на інших: є у нас хороший, класний прем’єр, а всі йому заважають. Але нормальна євроінтеграція не може відбуватися через пости у фейсбуці. І одна з його задач як прем’єр-міністра – якраз створити й підтримувати нормальний державний чиновницький апарат, який зможе адекватно займатися тією ж євроінтеграцією.
Бо, як я писав вище, навіть після того, як Рада прийме закон, щоб ЄС дійсно зарахував усе це як євроінтеграцію, треба не лише прийняти закон, але й потім розробити й прийняти підзаконні акти і зробити так, щоб це працювало на практиці?
А хто цим буде займатися? Штучний інтелект?
Читайте також:
- Еко
Уряд затвердив критерії ризику для відходів і визначив правила перевірок бізнесу
- Еко
У Рівному створили гідрологічний заказник «Рівненські плавні»
- Еко
Маловоддя Дністра та забруднення річки: Україна і Молдова домовились посилити моніторинг
- Еко
«Друга весна» посеред осені: чому каштани знову зацвіли в різних містах України